Справа № 2-7564/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 листопада 2010 року                                 м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 и Миколаївни, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 3-і особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Служба у справах дітей, про виселення,

в с т а н о в и в:

    Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить усунути їй перешкоди у користуванні власністю, шляхом  виселення відповідачів з належного їй та тріть особам домоволодіння АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі по справі проживають у вказаному домоволодінні разом зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_4, 2005 р.н. з травня 2009р., на підставі дозволу ОСОБА_7, який  до 2003 року був власником зазначеного будинку. В даний час між власниками домоволодіння досягнута угода про його продаж, проте відповідачі  відмовляються  в добровільному порядку  звільнити спірне домоволодіння. Вона вважає заселення відповідачів самовільним, оскільки власники будинку та члени їх сімей на це дозволу не давали.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, представники 3-х осіб також.

Представник Служби у справах дітей просив розглядати справу за їх відсутності.

    Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про причину їх неявки суду не відомо. Про час та місця слухання справи були належним чином повідомлені Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

    Судовим розглядом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 являється власником 1/3 частини домо володіння АДРЕСА_2, на підставі договору дарування  від 30.09.2003р., за реєстром № 144 і рішення Київського районного суду  м. Сімферополя  від 02.12.2004р. Інші 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_2  належать ОСОБА_5 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 02.12.2004р. та  ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину  після смерті ОСОБА_7 від 17.01.2007р. в рівних частках (по 1/3).

    За вказаною адресою з травня 2009 року проживають відповідачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 з їх неповнолітньою дитиною  ОСОБА_4 2005 р.н. З пояснень відповідачів на попередньому судовому засіданні, вони засилилися у будинок, якій пустував на підставі договору оренди, укладеного із ОСОБА_7 25 квітня 2009 року.

В матеріалах справи дійсно мається копія зазначеного договору, за яким строк оренди житлового будинку АДРЕСА_2 становить два роки.

Проте, відповідно із договором дарування ? частини будинку від 30 вересня 2003 року, укладеного між дарувателем ОСОБА_7 і обдарованою ОСОБА_1, ОСОБА_7 відчужив належне йому майно, через що позбавився можливості ним розпоряджатися.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 02.12.2004 року в частині 1/6 подарованої ? частини спірного будинку, договір дарування від 30 вересня 2003 року визнаний недійсним у зв’язку із зменшенням части на право власності, яке належало ОСОБА_7 на час укладення цього договору, до 1/3 частини.    

Таким чином, на час укладення договору про оренду будинку від 25.04.2009 року з ОСОБА_8, ОСОБА_7 вже не був а ні власником спірного будинку (його частини), а ні членом сім’ї нових власників чи колишніх, тобто не мав права розпорядження житлом, в тому числі і на укладення зазначеного договору оренди.

Крім того, решта співвласників будинку, хоча і не проживали в ньому, але своєї згоди на вселення відповідачів не давали.

З урахуванням зазначеного, суд вважає що відповідачі засилилися у будинок самовільно, не впевнились у наявності права по розпорядженню майном в особи, з якою укладали договір, дозволу власників будинку чи членів їх сімей на то не отримували.

     Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані  за адресою Бахчисарайський район. АДРЕСА_1., що підтверджується паспортом НОМЕР_1 і паспортом НОМЕР_2. Неповнолітня дитина, чиє право на проживання є похідним від прав його батьків, має проживати із батьками.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація — внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

В силу ст. 116 ЖК України, підставою для виселення без надання іншого житла може бути зокрема, самовільне вселення.  

За статтею 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

    Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВС України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України», при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

    Згідно із ст. 383 ЦК України, саме власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

    Відповідно до ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 з їх неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 зобов’язані звільнити спірне домоволодіння  шляхом виселення з нього.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 45,50 грн. судових витрат, сплачених позивачкою при подачі позову.

 На підставі наведеного, керуючись зазначеними нормами матеріального права, ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212-215, 225-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди для ОСОБА_1 в користуванні її власністю.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45,50 грн. судових витрат.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: