Справа № 2-6645/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 листопада 2010 року                                 м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про приватизацію недійсним,

в с т а н о в и в:

    28.11.2000 року ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя із позовом про зміну умов договору житлового найму квартири АДРЕСА_1.

15.11.2004 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою, зобов’язання ЖЕО Київського району укласти договір найму квартири з нею і її неповнолітніми дітьми та просила визнати свідоцтво про приватизацію частини цієї квартири ОСОБА_3 недійсним.

    Справа неодноразова розглядалась судами різних інстанцій. Ухвалою Верховного Суду України від 11 серпня 2010 року визначено, що судом попередніх інстанцій правомірно встановлено поважність причин не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі. Тобто, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право проживання у спірній квартирі, рішення судів залишені в силі.

    Зазначена справа Верховним Судом України в частині вирішення вимог первісного позову про зміну умов договору житлового найму та вимог зустрічного позову про визнання свідоцтва про приватизацію житла недійсними направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

    Підчас нового розгляду справи в межах, визначених Верховним Судом України, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 30 вересня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 про зміну умов договору житлового найму залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

    Предметом розгляду наявної справи залишилися зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію частини спірної квартири.

    Розглядаючи справу в зазначених межах судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 20 серпня 2001 року було змінено умови договору найму трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. В користування ОСОБА_3 було виділено жилу кімнату площею 12,3 м2. Решти кімнати виділені у користування ОСОБА_2 ЖЕО Київського району зобов’язано  укласти окремі договори найму за цією квартирою.

    На підставі зазначеного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20 серпня 2001 року, виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя видає рішення № 60 від 26.03.2002 року, яким присвоює квартирі, яка складається з однієї кімнати 12,3 м2, виділеної у користування ОСОБА_3, номер 25а. Квартиру № 25 з цього часу вважати такою, що складається з двох жилих кімнат 18.9 м2 і 8,7 м2.  

    Дізнавшись про наявність зазначеного вище рішення суду від 20 серпня 2001 року, яке було ухвалено за відсутності ОСОБА_2, остання звернулась до суду із заявою про поновлення їй строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 10.02.2003 року цей строк ОСОБА_2 було поновлено і 05.03.2003 року вона подала апеляційну скаргу.

Незважаючи на те, що наявна справа знаходиться в апеляційному провадженні, ОСОБА_3 отримує свідоцтво від 20.03.2003 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

    Позивачка вважає, що це свідоцтво має бути визнано недійсним. Суд погоджується з її обґрунтуванням та вважає позовні вимоги щодо цього такими, що підлягають задоволенню.

    З урахуванням наведених вище обставин, підставою отримання спірного свідоцтва стало рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20 серпня 2001 року.

    Проте, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09 червня 2003 року, рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20 серпня 2001 року було скасоване.

Скасування рішення суду, яке було підставою для подальшої приватизації частини спірної квартири, є безумовною підставою для визнання недійсним свідоцтва про таку приватизацію, оскільки на час приватизації це рішення суду не набуло законної сили.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають сплачені нею 8,5 грн. судового збору, сплачених при подачі позову. На користь держави з ОСОБА_3 підлягає стягненню витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 37 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2  задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 від 20 березня 2003 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8,5 грн. судового збору і на користь держави 37 грн. витрат на інформаційне-технічний розгляд справи у Київському районному суді м. Сімферополя.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: