Справа № 2-2312/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року                                                                            м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи ДАБІ, Сімферопольська міська рада, КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя  про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов’язання до певних дій,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому просить встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідачки зупинити будівництво прибудови і її знесенні. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона являється власницею квартири АДРЕСА_1, де співвласницею будинку являється відповідачка ОСОБА_4 Відповідачка самовільно проводить будівництво прибудови на спільній земельній ділянці, через що створено перешкоди їй у проході та проїзді до своїй квартири.  

    У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, на його задоволенні наполягали.

    Представник відповідача із позовом не погодився, суду пояснив, що перешкод позивачці у користуванні її квартирою не чиниться, будівництво проводиться на місці раніше розташованої споруди. Крім того, у відповідачки не мається правовстановлюючих документів на користування певною частиною земельної ділянки.

    Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

    Судовим розглядом встановлено, що відповідно даних КРП "СМБРТІ" право власності на об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 у м. Сімферополі зареєстровано: за ОСОБА_3 - квартира № 2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.1998 року, за ОСОБА_4 - 168/275 часток на підставі договору дарування від 27.09.2005 року.

    Згідно із інформацією Управління держкомзему у АДРЕСА_1 державний акт не оформлювався.

    З договору купівлі-продажу від 11 серпня 1998 року, а також з інших матеріалів у справи не йдеться про частину в праві власності ОСОБА_3 в спірному будинку, а, відповідно, і про частину в праві користування (власності) на земельну ділянку, в розумінні положень ст. 126 ЗК України.  

    За таких умов вона має право на користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна задля обслуговування свого об’єкту нерухомості, до вирішення цього питання у встановленому законодавством порядку, та виділення їй місцевою радою певної частини земельної ділянки за спірною адресою. У зв’язку із чим, з урахуванням положень ст. ст. 88, 89 ЗК України, вимоги про встановлення порядку користування землею задоволенню не підлягають.

    Проведеною судовою будівельно-технічною експертизою № 2313 від 30.09.2010 року встановлено, що межі спірної ділянки на місцевості не визначені. Гараж, якій збудовано ОСОБА_4 на місці раніше там розташованого жилого будинку літери "А", відповідає норма та правилам та не спричиняє перешкод в користуванні квартирою № 2.

Почата до цього гаражу прибудова знаходиться навпроти квартири № 2, що належить ОСОБА_3, на відстані  від 2 до 2,3 метрів, що відповідає норма і вимогам ДБН. Оскільки будівництво не закінчено, то визначити чи спричинить це порушення інших норм та правил наразі неможливо, так як не визначені її технічні характеристики.

Вивченням архівних документів, експертом з’ясовано, що в'їзд на спірну ділянку між будинком літери "А" і тамбуром літери "б" взагалі не передбачений. У зв’язку із технічними особливостями по закінченні будівництва прибудови до гаражу, це може в подальшому негативно відобразитись на інсоляції квартири № 2.         Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи у суді, будь-яких перешкод для ОСОБА_3 в користуванні квартирою № 2 по АДРЕСА_1 не існує, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Стаття 391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.    

Проте, у зв’язку із відсутністю перешкод у користуванні власністю і земельною ділянкою, на яку ОСОБА_3 має право наразі, вона позбавлена пара на звернення до суду із позовом в спектрі вимог статті 376 ЦК України, щодо знесення самочинного будівництва на спірній земельній ділянці. 3-і особи,  які були залучені до участі у справі, із подібними вимогами до суду не зверталися.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати залишаються на позивачеві.

    На підставі наведеного, керуючись зазначеними нормами матеріального права, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд        

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя: