Справа № 2-192/2010 р

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        іменем України

  27 жовтня 2010 року.              Шаргородський районний суд  Вінницької області

                  в складі:

                         головуючого судді                            Дубчака А.Г.

                         при секретарі                                     Рошак К.В.

                         за участю позивача                           ОСОБА_1

                         пред-ка позивача                               ОСОБА_2    

                         відповідача                                         ОСОБА_3

                         пр-ка відповідача                               ОСОБА_4

                         розглянувши у відкритому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

                                                    В С Т А Н О В И В:

                        10.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи про те, що 25 серпня 2009 року біля 14 години в м. Шаргороді відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мазда-3», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул.. Свято-Миколаївській, на нерегульованому перехресті, в порушення вимог пункту 16.11 ПДР України, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав дорогу автомобілю «GЕЕLY», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, який наближався до даного перехрестя, рухаючись по головній дорозі (по вул.. Леніна), внаслідок чого спричинив ДТП, що призвело до пошкодження належного йому автомобіля, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № АВС 073711, виданого Жмеринським МРЕВ 20.05.2008 року. В результаті ДТП його автомобілю спричинено пошкодження, щонайменше: лівої боковинки, деформовано стойки дверей, дах автомобіля та ряд інших пошкоджень, ремонт яких коштуватиме понад 15 000 грн.

                    14.10.2010 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, вказуючи про те, що відповідно до висновку автотехнічної експертизи за № 1416, 1417 від 02.09.2010 року водій автомобіля «Мазда-3» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору повинен був діяти  у відповідності з вимогами п. 16.11 ПДР України, а він відповідно до вимог п. 12.3 цих правил і для виконання вказаної норми у ОСОБА_3 не існувало перешкод технічного характеру і дане не виконання цих вимог стоїть в причинному зв’язку із виникненням дорожньої пригоди, в той час як він не мав технічної можливості попередити зіткнення і в його діях не виконання вимог п. 12.3 ПДР не вбачається. Відповідно до висновку авто товарознавчої експертизи за № 832 від 06.09.2010 року вартість відновлювальних робіт по ремонту його автомобіля складає 12 397 грн. 12 коп., а матеріальний збиток 14 598 грн.11коп. Окрім того, тривале зволікання  відповідача з явкою в судові засідання з ігноруванням відшкодування завданої йому шкоди додатково завдають йому моральних страждань і ним понесено  судові витрати в розмірі 3 516 грн. 34 коп., а тому просить суд позовні вимоги задоволити.

                         Ухвалою Шаргородського районного суду від 14 жовтня 2010 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено власника автомобіля «Мазда-3» д/н НОМЕР_1 – ОСОБА_5

                       В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду в сукупності пояснили про те, що відповідач ОСОБА_3 спочатку визнавав повністю свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження його автомобіля і пообіцяв добровільно відшкодувати заподіяну йому шкоду та просив не складати протоколу про правопорушення, а потім почав ухилятися від виконання своєї обіцянки. До того ж його заперечення проти позовних вимог не відповідають дійсності і суперечать обставинам справи так, як з них слідує те, що для того щоб спричинити вказанні пошкодження їхнім автомобілям, йому необхідно було їхати своїм автомобілем задом навпроти автомобіля відповідача, що не відповідає дійсності.

                         В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і суду пояснив про те, що на його погляд дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, який будучи в стані алкогольного сп’яніння на великій швидкості власним автомобілем рухався по головній дорозі, в  той час, як він на своєму автомобілі виїхав на 0,50-1.00 м. з другорядної дороги на головну і намагався пропустити автомобіль позивача, однак той своїм автомобілем зіткнувся з його автомобілем і користуючись своїми знайомствами з працівниками міліції не наполягав на задокументованні правопорушення. В зв’язку з тим, що не було належним чином зафіксовано правопорушення були відсутні дані для проведення експертиз. Вважає також те, що позивачем не була доведена отримана ним моральна шкода та її розрахунок, виходячи з розмірів по 1 000 грн. за місяць. Однак згідний на те, щоб суд в разі коли прийде до думки, що вони повинні відшкодовувати позивачу завдані збитки такі обов’язки поклав на нього, а не на співвідповідачку ОСОБА_5, яка на його думку до даної дорожньо-транспортної пригоди не причетна.

                       Представник співвідповідачки ОСОБА_4 також не визнав позовні вимоги і суду пояснив про те, що на його погляд вини відповідача ОСОБА_3, а тим більше його довірительки ОСОБА_5, суду не доведено, оскільки протокол про правопорушення та позовні вимоги були заявленні більше ніж через рік після дорожньо-транспортної пригоди, а обставини справи встановлювалися із показів сторін під час їхнього допитування окремо одного від одного.  

                        Заслухав учасників судового засідання, покази свідків, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки дані правопорушення регулюються Конституцією України та чинним цивільним законодавством про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

                        Так, відповідно до ст.. 8 Конституції України, в Україні визначається і діє верховенство права.

                        Згідно ст.. 22 Конституції України, права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

                        Відповідно до ст.. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, куди кожен може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, в тому числі посадових та службових осіб.

                        Згідно ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

                            Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

                        Відповідач ОСОБА_3 суду не довів те, що шкоду завдано не з його вини і доказів про   це він суду не надав і їх не було здобуто в судовому засіданні, а його доводи про відсутність його вини у завданні позивачу шкоди, суд оцінює критично і до уваги не приймає, оскільки вони суперечать  чинному законодавству про відшкодування шкоди та зібраним по справі доказам.                    

                        Так, як слідує із ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших.

                        Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі  володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

                        В судовому засіданні сторони – позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 та представник співвідповідачки ОСОБА_4 визнали факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25 серпня 2009 року біля 14 години в м. Шаргороді Вінницької області на неврегульованому перехресті вулиць Леніна та Свято-Миколаївській, за участю позивача ОСОБА_1, який керував автомобілем «GEELY», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, та відповідача ОСОБА_3, який на правовій підставі, будучи вписаним в технічний паспорт автомобіля, як особа яка має право керувати вказаним транспортним засобом, керував автомобілем «Мазда-3», номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5

                        Що підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення від 14.09.2009 року, водійським посвідченням НОМЕР_2 виданим на ім’я ОСОБА_1, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «GEELY», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_1, матеріалами адміністративної справи № 3-1717/09 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, довідкою Вінницького МРЕР ГУМВС України у Вінницькій області та обліковою карткою НОМЕР_3, зареєстрованого за ОСОБА_5, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  (а.с. 6, 7, 25-27, 40-68, 71, 72, 80, 81).

                        Постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2010 року постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2009 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП скасовано, а провадження по справі закрито на підставі ст.. 38 КУпАП, а саме пропущення строку для накладення адміністративного стягнення, тобто з нереабілітірующих підстав (а.с. 66, 67).

                        Згідно висновків № 1416, 1417 від 02.09.2010 року (а.с. 85-88), в даній дорожній ситуації технічна можливість попередити дану дорожну пригоду у водія автомобіля «Мазда-3» ОСОБА_3 заключалася у виконанні ним вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, при цьому зазначено те, що для виконання вказаної норми ПДР України у водія ОСОБА_3 не існувало перешкод  технічного характеру і дане невиконання вимог  Правил дорожнього руху України стоїть в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «GEELY», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів і в його діях невиконання вимог п. 12.3 ПДР України не вбачається.

                          Згідно висновку № 832 від 06.09.2010 року (а.с.92-108), вартість відновлювальних робіт по ремонту автомобіля позивача внаслідок пошкоджень при ДТП, згідно розрахунків складає 12 397,12 грн., а матеріальний збиток складає 14 598,11 грн.

                          Таким чинном суд, враховуючи дані обставини справи, а також те, що доказів про те, що шкоду позивачу завдано з вини співвідповідачки ОСОБА_5 суду не надано і їх не було здобуто в судовому засіданні, а тому суд вважає те, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення на суму 14 598,11 грн., які повинні буди стягненні на користь позивача із відповідача ОСОБА_3

                          Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст.. 23 ЦК України, яка визначає те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав, в тому числі у вигляді душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодження її майна.

                          Відповідно до ст.. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її задала, за наявності її вини.

                          Враховуючи те, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що шкоду позивачу завдано з вини відповідача ОСОБА_3, суд вважає, що він повинен відшкодувати позивачу також і моральну шкоду.

                          Разом з тим, суд вважає те, що позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду довели лиш частково завдання позивачу моральної шкоди, а саме у вигляді  душевних страждань, яких він зазнав у зв’язку із пошкодження його автомобіля.

                          Всі інші доводи позивача ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, в тому числі зволікання відповідача з явкою в судове засідання, ігнорування відповідачем обов’язків по відшкодуванню шкоди та інші, суд оцінює критично і до уваги не приймає та вважає те, що відповідач ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 % від заявлених позовних вимог в цій частині, а саме 7 500 грн.

                        Суд також критично оцінює і до уваги не приймає доводи відповідача ОСОБА_3 та представника співвідповідача ОСОБА_4 в частині про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та  і недоведеність вини відповідача ОСОБА_3, оскільки протокол про правопорушення та позовні вимоги були заявленні більше ніж через рік після дорожньо-транспортної пригоди, а обставини справи встановлювалися із показів сторін під час їхнього допитування окремо одного від одного так, як вони суперечать чинному цивільному, цивільно-процесуальному законодавству та зібраним по справі доказам, в тому числі як вищенаведеним, так і ст.ст. 57-66 ЦПК України, про докази, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст.ст. 254-256 КУпАП, про протокол про адміністративне правопорушення. Ст.. 256, 257 ЦК України, якими встановлено загальний строк позовної давності в три роки, протягом якої позивач має право звернутися до суду із вказаними позовними вимогами.

                        Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, в разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому, -

                        Керуючись ст.ст. 1-15; 60; 61, 88; 212-215; 218 ЦПК України; ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд,-

                                                        В И Р І Ш И В :

                            Позовні вимоги задоволити частково.

                        Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_2, матеріальну шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 14 598 гривень 11 копійок; моральну шкоду в розмірі 7 500 гривень 00 копійок та судові витрати пов’язанні із наданням юридичних послуг, сплати судового збору, оплати послуг експертів та технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 3 096 гривень 00 копійок на загальну суму 25 194 гривні 11 копійок.

                        В задоволенні позовних вимог в остальній частині – відмовити.

                        На рішення суду можна подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 10-ти днів після його проголошення.

                        Головуючий: