Справа № 2-1393

2007 року

   Р І Ш Е Н Н Я

И М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 червня 2007 року                                                                 Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А.

                 при секретарі - Іванової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_33-я особа ОСОБА_4про визнання частково недійсним рішення, державного акту та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

            Позивачка просить суд визнати частково недійсними рішення №13 від 04 червня 2002 року та державний акт №234 видані Гурзуфською селищною радою у частині надання у власність ОСОБА_2., ОСОБА_3. земельної ділянки площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

Також вона просить суд зобов'язати Гурзуфську селищну раду  розглянути її заяву про надання їй у приватну власність земельної ділянки  площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1, залишивши у загальній сумісній власності ОСОБА_2. та ОСОБА_3. земельну ділянку площею 0,0565га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй належала квартира №2 у житловому будинку АДРЕСА_1, яку вона продала ОСОБА_2.. При цьому, вона продала лише одну квартиру, а допоміжні приміщення залишилися у її власності. Після чого вона згідно рішення Гурзуфської селищної ради реконструювала літню кухню з допоміжними приміщеннями під індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням третейського суду за нею на даний будинок, визнано право власності та зазначене рішення було зареєстроване у БТІ м. Ялта, проте здати зазначений будинок до експлуатації вона не може, оскільки не має документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. Крім того рішення Гурзуфської селищної ради відповідачам передана у власність та виданий державний акт на земельну ділянку площею 0, 0645 га, що порушує її охоронюване законом право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд що знаходяться за адресою м. АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вона та змушена звернутися до суду з даним позовом.  

Представник  відповідача Гурзуфської селищної ради у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщений належним чином, причину неявки суду не надав.

            Відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_2. та їх представник у судовому засіданні позов не визнали, при цьому вони пояснили, що вони у встановленому чинним законодавством прядку звернулися до Гурзуфської селищної ради з відповідною заявою, яка була розглянута та їм законно була надана у власність спірна земельна ділянка та державний акт на неї, у зв'язку з чим вони просили у задоволенні позову відмовити.

            3-я особа у судовому засіданні позов не визнав, при цьому він пояснив що просить суд у задоволенні позову відмовити.

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступних підставах:

            Частиною 2, ст. 377 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.   

            Згідно ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

При цьому судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради 04 грудня 1997 року позивачці дозволено проведення реконструкції літньої кухні з житловими приміщеннями, відповідно до розробленого та затвердженого проекту, що їй та було зроблено. Після чого за позивачкою ОСОБА_1. було визнане право власності на побудований нею будинок та йому була присвоєна окрема адреса а саме будинок №5а, АДРЕСА_1.  Даний факт також підтверджується           копією витягу з реєстру права власності, (а.с.19).

Відповідачам ОСОБА_3.,  ОСОБА_2. та 3-ї особі ОСОБА_4. є співвласниками будинку АДРЕСА_1

            Рішенням Гурзуфської селищної ради від 03 вересня 1999 року позивачці надано згоду на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1, що вона та почала робити (а.с.11).

            При цьому судом також встановлено, що рішенням Гурзуфської селищної ради від 29 червня 2000 року ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. . надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0, 0678 га для обслуговування будинку та господарських споруд за адресою м. АДРЕСА_1, що позивачкою та було зроблено, після чого .

            Рішенням Гурзуфської селищної ради від 04 червня 2002 року ОСОБА_3. та ОСОБА_2. передано у приватну власність земельна ділянка площею 0, 0645 га для обслуговування будинку та господарських споруд за адресою м. АДРЕСА_1, та на зазначену земельну ділянку був виданий державний акт.

            Також судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці, що була передана у приватну власність відповідачів, знаходиться будинок позивачки.

            Оскільки судом було встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будинок позивачки то суд приходить до висновку, що рішенням Гурзфської селищної ради від 04 червня 2002 року про надання у власність відповідачів спірної земельної ділянки, були порушені охоронювані чинним законом  права та інтереси позивачки, у зв'язку з чим її вимога про визнання частково недійсним рішення Гурзуфської селищної ради та державного акту ґрунтується на законі та повинна бути задоволена.

            При цьому суд також приймає до уваги ті підстави, що  відповідачі  ОСОБА_2є співвласниками житлового будинку № 5 АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_4. і ОСОБА_4.. Приватизація спірної земельної ділянки не могла бути проведена також і без згоди інших співвласників будинку. 

            Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1. то у них повинно бути відмовлено оскільки позивачкою не було надано суду доказів того, що вона зверталася до Гурзуфської селищної ради із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки, після того як вона стала власником будинку № 5-а, то б то після 2006 року.

            Судом також встановлено, що рішенням Гурзуфської селищної ради № 27 від 3 вересня 1999 року позивачці вже було дозволено складати проект відводу земельної ділянки , однак оскільки до 2006 року позивачка не могла зареєструвати право власності на будинок № 5-а , вказане рішення було не реалізовано.

            За таких обставинах позивачка , як власник окремого домоволодіння не позбавлена можливості вимагати від Гурзуфської селищної ради закріплення за її будинком № 5-а окремої земельної ділянку, яку надали вона зможе отримати у власність.

            Оскільки позовні вимоги задоволені частково , то на користь позивачці необхідно стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 652 гривні 60 копійок.    

            На підставі викладеного й керуючись ст. 10,60,212-215 ЦПК України, 377,378 ЦК України

В И Р І Ш И В :

            Позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

            Визнати частково недійсними рішення №13 від 04 червня 2002 року та державний акт №234 видані Гурзуфською селищною радою у частині надання у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування житлового будинку №5 а АДРЕСА_1.

            У задоволенні решти позовних вимог про зобов'язання надати земельну ділянку ОСОБА_1- відмовити.

            Стягнути з Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3на користь ОСОБА_1судові витрати в сумі 217 гривень 53 копійки з кожного.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ялтинський міський суд  АРК у порядку встановленому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

СУДДЯ