копія
Справа № 2-а-2672/10
Постанова
Іменем України
18 листопада 2010 року
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Мороз К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої соціальної допомоги,
Встановив:
26.10.2010 року позивач звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року незаконними, стягнення на її користь невиплаченої соціальної допомоги за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року, стягнення понесених судових витрат. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни». Зазначає, що її права гарантовані ст.ст. 8,22,55,95 Конституції України, які мають пряму дію.
В судове засідання позивач не з’явилась, в позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, направили письмові заперечення проти позовних вимог в яких просили розглядати справу у їх відсутності. В запереченнях посилаються, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Вважає, що для стягнення коштів відсутні правові підстави та фінансування.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у відсутності сторін, відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.4).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялось, а отже державна соціальна допомога в 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" розмірах.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком не встановлений, підстави для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановленої названим Законом для розрахунку щомісячної соціальної допомоги відсутні.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності своїх дій щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року, тому дії визнаються протиправними.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд зобов’язує відповідача провести нарахування позивачу щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року та провести виплату за виключенням сплачених сум .
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, с удові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.1 ст.3, ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, суд –
Постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести виплату за виключенням сплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова: К.В. Мороз