Справа № 22ц-6676/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Бечко Є.М..
Категорія - цивільна Доповідач: Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
з участю – сторін, представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2010 року про розірвання шлюбу скасувати та винести ухвалу про зупинення провадження у справі у зв”язку з наданням строку для примирення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Апелянт зазначає, що позивач не назвав жодної причини для розірвання шлюбу, а вона категорично заперечувала проти розірвання шлюбу і просила надати строк для примирення, що суд мав зробити відповідно до положень чинного сімейного законодавств.
Крім того, є хибним висновок суду про припинення шлюбних відносин в лютому 2009 року, неведення спільного господарства. Суд не врахував, що між сторонами продовжуються сімейні відносини, ведеться спільне господарство, вони разом вирішують питання щодо виховання та утримання дітей, піклування про них; крім того після проведених судових засідань взаємовідносини з позивачем значно покращились і наявні всі підстави та умови для примирення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про одруження сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 липня 1997 року (а.с.4), від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони припинили шлюбні відносини з лютого 2009 року, спільне господарство не ведуть, спору з приводу майна та утримання і проживання дітей не мають; наданий строк для примирення не дав бажаного результату, тому суд вважав, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, принципу добровільної згоди обох сторін, встановленого законом.
Зазначений висновок суду ґрунтується на повному і всебічному з”ясуванні фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, також враховано наявність двох неповнолітніх дітей; вірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме особисті немайнові права та обов”язки подружжя.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і при цьому враховує наступне.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається – ч.1 ст.24 СК України.
Дружина та чоловік зобов”язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім”ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. Чоловік зобов”язаний утверджувати в сім”ї повагу до матері. Дружина зобов”язана утверджувати в сім”ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні одне перед одним, перед іншими членами сім”ї за свою поведінку в ній –ст.55 СК України.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження ... є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом - ч.ч.3,4 ст.56 СК України.
Ст.ст. 105 ч.3, 110,112 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду після з”ясування фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, при цьому суд бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Доводи апелянти щодо неприйняття її заперечень проти розірвання шлюбу, неврахування інтересів неповнолітніх дітей та ненадання строку для примирення, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що суд першої інстанції з метою примирення сторін надавав тримісячний строк для примирення (а.с.11), в судовому засіданні з”ясовував дійсні обставини та причини розлучення, тобто, формальний підхід до вирішення спору відсутній.
Проживання сторін в одній квартирі, спільне виховання дітей не є визначальними при вирішенні даного спору, оскільки сімейні відносини подружжя носять особливий характер і є об”єктивно недоступними для оточуючих, тому вищезазначені обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Позивач на протязі тривалого судового розгляду (справа надійшла до суду першої інстанції 12 березня 2010 року) не змінив своєї позиції, а в запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що шляхів у сторін до примирення не має і не може бути, на цьому наполягав в судовому засіданні апеляційного суду, пояснивши, що має іншу жінку.
Апеляційний суд враховує, що норми сімейного законодавства не наділяють судові інституції можливістю примушування жінки або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, тому суд не знаходить правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Крім того, виходячи з меж повноважень апеляційного суду, визначених цивільно-процесуальним законодавством, не може бути задоволена вимога апелянта про надання апеляційним судом строку для примирення.
Враховуючи зазначене, оскаржуване рішення суду, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: