УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 11-а-1365/10 Головуючий у 1 інстанції – Гриненко О.І.
Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Боголюбської Л.Б.
суддів - Кепкал Л.І., Шальнєвої Т.П.
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2010р., згідно з яким, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м.Києва, українець, неодружений, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 25.12.1973р. вироком народного суду Жовтневого району м.Києва за ст.ст.206 ч.2, 85 ч.1, 89 ч.1, 42 КК УРСР (в редакції 1960р.) до 2 років позбавлення волі;
2. 25.04.1978р. вироком Жовтневого районного народного суду м.Києва за ст.141 ч.2 КК УРСР (в редакції 1960р.) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
3. 13.04.1982р. вироком народного суду Жовтневого району м.Києва за ст.117 ч.3 КК УРСР (в редакції 1960р.) до 10 років позбавлення волі;
4. 04.04.1995р. вироком Мінського районного суду м.Києва за ст.229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960р.) до 6 місяців позбавлення волі;
5. 21.10.1997р. вироком Мінського районного суду м.Києва за ст. 229-6 ч.2 КК України ( в редакції 1960р.) до 2 років позбавлення волі;
6. 15.10.2002р. вироком Оболонського районного суду м.Києва за ст.307 ч.2, ст.309 ч.2, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Звільнився 17.01.2006р. з Білоцерківської виправної колонії №35 умовно-достроково за постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2006р., невідбута частина покарання становить 1 рік 5 місяців 12 днів-
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.
За вироком суду з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 стягнуто 2392 грн. 98 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Згідно із вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за скоєння умисного вбивства при наступних обставинах.
13.12.2009 року приблизно о 10 годині, ОСОБА_2 розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_4, знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, за місцем проживання ОСОБА_2 Під час вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 постійно виникали конфлікти на грунті особистих неприязних стосунків, під час яких ОСОБА_2 декілька раз наносив ОСОБА_4 удари кулаками та ногами в область голови. Того ж дня, близько 21 години, під час чергового конфлікту на грунті особистих неприязних стосунків, ОСОБА_2, з метою умисного вбивства, схопив кухонний ніж, який лежав на кухонній тумбі, підійшов до ОСОБА_4, який на той час знаходився в коридорі вказаної квартири, після чого умисно наніс ОСОБА_4 два удари кухонним ножем в область грудної клітини зліва, спричинивши йому ножові поранення, несумісні з життям. Таким чином, ОСОБА_2 умисно позбавив життя ОСОБА_4
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 240/3858 від 21.01.2010 року, смерть ОСОБА_4 настала від проникаючої колото – різаної рани грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком. Всі пошкодження, виявлені на трупі, мають ознаки прижиттєвого походження, спричинились в невеликий по тривалості проміжок часу, і могли виникнути 13.12.2009 р.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, це показання свідка ОСОБА_5, який повідомив, що після конфлікту засудженого з потерпілим, засуджений разом із вказаним свідком курив на балконі, а потерпілий в цей час возився біля вхідних дверей. Потім засуджений вийшов відкрити потерпілому двері, і приблизно хвилин через 2 – 3 повернувся на балкон. При цьому будь – якого шуму свідок не чув.
Крім того, засуджений вказує на те, що ніж, котрий по справі визнаний речовим доказом не є знаряддям вчинення злочину.
Окрім цього, засуджений вказує на те, що показання на досудовому слідстві він давав під тиском працівників міліції, про що він заявляв в суді першої інстанції, проте, це судом залишено без уваги.
В запереченнях на апеляцію засудженого, прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції вказує на те, що винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена зібраними по справі доказами, які наведені у вироку суду та котрим судом надана належна оцінка. А тому просив відмовити в задоволенні апеляції засудженого, оскільки вона є необгрунтованою, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 просив залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляцію, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом і детально наведеними у вироку.
Зокрема, в явці з повинною від 14.12.2009 року на ім’я начальника Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_2 детально повідомив про скоєння ним вбивства ОСОБА_4
В подальшому, при допиті як обвинуваченого 15.12.2009 року, ОСОБА_2 також детально розповів про вчинений злочин, повідомивши, що 13.12.2009 року в ході спільного розпиття алкогольних напоїв в квартирі АДРЕСА_1, тобто за його місцем проживання, між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого він схопив ножа з кухонного столу та наніс ОСОБА_4 два удари в область грудної клітини зліва, від чого останній впав на підлогу. Після цього він попросив ОСОБА_6 та чоловіка на ім’я ОСОБА_4, з якими він вживав спиртні напої, допомогти йому витягнути ОСОБА_4 на вулицю, що й зробили.
Ці ж показання ОСОБА_2 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події 15.12.2009 р.
Посилання ОСОБА_2 на те, що всі вищенаведені показання він вимушений був дати під тиском працівників міліції були ретельно перевірені судом першої інстанції, і були спростовані показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які показали, що до ОСОБА_2 ні фізичний, ні психологічний тиск не застосовувався, і ОСОБА_2 всі показання давав вільно.
Вищенаведені показання ОСОБА_2 є послідовні, логічні та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 13.12.2009 р. ввечері він разом із ОСОБА_2, потерпілим ОСОБА_4 та громадянином на ім’я ОСОБА_4 розпивали спиртні напої за місцем проживання ОСОБА_2 Під час розпиття спиртного, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 почав наносити удари потерпілому спочатку руками, а потім ногами. Після цього, свідок, не бажаючи приймати участь у цьому конфлікті, пішов покурити в іншу кімнату і що відбувалось після цього йому невідомо. Проте, коли він повернувся на кухню, то ОСОБА_4В вже там не було. Після цього свідок, ОСОБА_2 та чоловік на ім’я ОСОБА_4 вийшли з квартири та побачили ОСОБА_14, який знаходився на підлозі. На прохання ОСОБА_2, свідок та чоловік на ім’я ОСОБА_4 допомогли ОСОБА_2 винести ОСОБА_4 з будинку та положили його біля під’їзду.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що 13.12.2009 р. він близько 21 години 45 хвилин повертався з роботи додому, і побачив як його сусід ОСОБА_2 та ще двоє чоловіків несли іншого чоловіка, якого залишили біля будинку та пішли. Побачивши це, свідок викликав міліцію, так як чоловік був мертвий.
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суду показали, що в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, тобто за місцем проживання ОСОБА_2, останній часто розпивав спиртні напої з невідомими особами, звідти доносилися крики та нецензурна лайка.
Крім вищенаведеного, вина ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколів огляду місця події від 13.12.2009 р., відповідно до яких на сходовому майданчику на третьому поверсі другого парадного буд 32 –а по вул. Г.Дніпра в м. Києві, перед дверима тамбуру виявлено пляму червоно – бурого кольору, а між другим та третім парадним вказаного будинку на відстані приблизно 10-12 метрів від другого парадного, виявлено труп чоловіка; висновком судово - медичної експертизи № 240/3858 від 21.01.2010 р., згідно якого смерть ОСОБА_4 настала від проникаючої колото – різаної рани грудної клітини, з пошкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком. Всі пошкодження, виявлені на трупі, мають ознаки прижиттєвого походження, спричинились в невеликий по тривалості проміжок часу, вони могли виникнути 13.12.2009 р., а також іншими наведеними у вироку доказами.
Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, що мало місце 13.12.2009 р. З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція. В зв’язку з цим, суд першої інстанції вірно розцінив показання ОСОБА_2 в ході судового слідства по справі про непричетність до вбивства ОСОБА_14 як спосіб захисту ОСОБА_2 з метою уникнути покарання за скоєне.
На підставі викладеного, посилання ОСОБА_2 в апеляції на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на залишення судом першої інстанції без уваги посилань засудженого на застосування до нього недозволених методів під час досудового слідства є надуманими.
Крім того, суд обґрунтував свої висновки дослідженими в судовому засіданні доказами, визнаними судом допустимими. При цьому суд не послався у вироку на те, що ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4 вилученим на кухні за місцем проживання ОСОБА_2 ножем, котрий долучений до справи в якості речового доказу. З огляду на викладене, посилання в апеляції ОСОБА_2 на те, що суд обґрунтував свої висновки про доведеність його вини в тому числі з посиланням на наявність такого речового доказу як ніж та використання його як знаряддя злочину є безпідставними.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, справедливість якого не оспорювалась апелянтом, то колегія суддів вважає, що покарання йому призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, і за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, і є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає доводи апеляції засудженого неспроможними, в зв’язку з чим апеляція задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2010 року відносно ОСОБА_2 – залишити без зміни.
Судді:
______________________ _________________________ ________________________
Боголюбська Л.Б. Кепкал Л.І. Шальнєва Т.П.