УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а
Справа № 11-а-1373/10 Головуючий у 1 інстанції – Шибко Л.В.
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Дембовського С.Г.,
суддів - Кепкал Л.І., Ковальської В.В.,
за участю прокурора - Карпука Ю.А.,
захисника - ОСОБА_2,
законного представника
неповнолітнього засудженого - ОСОБА_3
засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2010 року, згідно з яким, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Єнакієво Донецької області, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 04.11.2004р. вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ст.185 ч.3, 71 КК України на 3 роки 2 місяці п/в;
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов‘язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с.Синя Печерського району Республіки Комі, українець, гр-н України, освіта неповна середня, не одружений, працюючий охоронником ГБК м.Вознесенська Миколаївської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий в силу ст.89 КК України;
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов‘язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець с.Тарасівка Броварського району Київської області, українець, гр-н України, учень 9 класу ДБ «Надія», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий в АДРЕСА_3, ДБ «Надія», раніше не судимий,
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75, ст.104 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов‘язків, передбачених ст.76 КК України.
Згідно із вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визнані винним та засуджені за вчинення злочину при наступних обставинах.
Так, 24.03.2009р., приблизно о 22:30 год., ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, знаходячись в підземному переході по пр-ту Перемоги, 11 в м.Києві, з метою вчинення відкритого викрадення чужого майна, вступили в злочинну змову між собою та невстановленою слідством особою. Помітивши ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа вирішили відкрито викрасти мобільний телефон ОСОБА_7, після чого, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа піднялись з ОСОБА_8 по сходах до виходу з підземного переходу, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, підійшли до ОСОБА_7 ОСОБА_4 почав вимагати в ОСОБА_7 гроші, після чого попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_7, злякавшись кількісної переваги нападників, передав ОСОБА_4 мобільний телефон «Нокіа – Н 73», вартістю 2 400 грн., в якому на момент злочину знаходилась сім-картка оператора «Київстар», вартістю 50 грн., на її рахунку знаходились гроші в сумі 15 грн., картка пам‘яті на 1 гігабайт, вартістю 108 грн., ОСОБА_5 в цей час, знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі необхідності надати допомогу. На прохання ОСОБА_7 повернути телефон ОСОБА_4 відмовився, та разом із ОСОБА_6, ОСОБА_5Ю, та невстановленою слідством особою, відкрито заволодівши мобільним телефоном «Нокіа-Н 73» з місця злочину зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_7, матеріальної шкоди на суму 2 573 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї інстанції, не оспорюючи доведеність вини засуджених та кваліфікацію дій засуджених, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, в зв‘язку з його м‘якістю та неправильним застосуванням кримінального закону. Прокурор стверджує, що суд, призначаючи покарання засудженим не врахував наслідків, завданих злочинними діями, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину. Апелянт зазначає, що засуджені вину у скоєному злочині не визнали, суспільно корисною працею не займаються, за місцем проживання характеризуються посередньо, крім того, ОСОБА_4 раніше судимий за аналогічний злочин, а ОСОБА_5 також раніше притягувався до кримінальної відповідальності. А тому прокурор, вважає, що призначене судом засудженим покарання є занадто м’яким. Крім того, враховуючи наведене, апелянт вказує, що суд помилково прийшов до висновку про можливість виправлення та попередження вчинення нових злочинів засудженими без ізоляції від суспільства, і тому необґрунтовано застосував до них положення ст.75 КК України. На підставі наведеного, прокурор просить оскаржуваний вирок в частині призначеного засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання – скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України – 6 років позбавлення волі, ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України – 5 років позбавлення волі, і ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України – 4 роки позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника ОСОБА_2, пояснення неповнолітнього засудженого ОСОБА_6 та його законного представника, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечували проти апеляції, провівши судові дебати, та надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_4 повторно, а також про юридичну кваліфікацію дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами, які були досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Всупереч твердженням апелянта, покарання засудженим призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, і за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
При цьому суд 1-ї інстанції, обираючи ОСОБА_4 вид та розмір покарання з відображенням цього у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи та дані про особу даного засудженого, а саме те, що він раніше судимий. Саме на підставі наведеного, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, тобто розмірі, що перевищує мінімальну межу покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. Будь - яких інших даних, котрі б залишились поза увагою суду при призначенні покарання ОСОБА_4 прокурор в апеляції не навів, а тому колегія суддів не може визнати призначене ОСОБА_4 покарання явно м’яким, та не знаходить підстав для збільшення розміру призначеного даному засудженому покарання до 6 років позбавлення волі.
Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд також із зазначенням цього у вироку врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його роль у скоєнні даного злочину та дані про особу засудженого, зокрема, те, що він є особою, котра не має судимості в силу ст. 89 КК України, і на підставі цього прийшов до вірного висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. Таке покарання колегія суду також не може визнати явно м’яким та не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора в частині посилення призначеного покарання даному засудженому, оскільки прокурор в своїй апеляції належних на те доводів не навів.
Крім того, судова колегія погоджується й з призначеним засудженому ОСОБА_6 видом та розміром покарання, оскільки призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України належним чином мотивоване у вироку. Більш того, про призначення саме такого виду та розміру покарання прокурор просив і в апеляційній скарзі.
Водночас, суд першої інстанції, призначивши засудженим наведене покарання, врахував і інші обставини, зокрема, те, що тяжких наслідків від злочину не настало, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 характеризуються позитивно за місцем проживання, а ОСОБА_5 також працює і позитивно характеризується за місцем роботи, засуджений ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується позитивно, має статус особи, що позбавлена батьківського піклування, виховувався в інтернаті, вчинив злочин у неповнолітньому віці, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а ОСОБА_6 ще й на підставі ст. 104 КК України.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, а тому апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду – без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5Ю, та ОСОБА_6 – залишити без зміни.
Судді:
_______________________ _________________________ ________________________
Дембовський С.Г. Ковальська В.В. Кепкал Л.І.