УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а
Справа № 11-а-1417/10 Головуючий у 1 інстанції –Захарова О.С.
Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Кепкал Л.І.,
суддів - Британчука В.В., Кравченка С.І.,
при секретарі - Стеценко С.В.,
за участю прокурора - Пламадяли І.П.,
захисників - ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції та засудженого ОСОБА_3 на вирок Солом‘янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року, згідно з яким,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, гр-н України, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою:АДРЕСА_2, фактично проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий
- засуджений за ст.115 ч.1 КК України на 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати 649 грн. 02 коп. за проведення експертиз по справі.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення вбивства при наступних обставинах.
07.08.2008р., приблизно о 01 годині, ОСОБА_3, знаходився в квартирі АДРЕСА_1, разом із своїми родичами, а також іншими особами, серед яких був і потерпілий ОСОБА_4 Між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп‘яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, котра переросла у бійку, в ході якої вони почали наносити удари руками один одному в різні частини тіла.
Потім ОСОБА_3, приблизно о 02 годині, цього ж дня, вийшов до кімнати в якій знаходився холодильник, де взяв кухонний ніж, що лежав на холодильнику, та тримаючи ніж у правій руці, зайшов до кімнати де знаходився ОСОБА_4, і умисно наніс ним останньому два удари в область грудей, завдавши колото-різані поранення грудей, у результаті чого настала смерть ОСОБА_4, після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №226/3084 від 25.09.2008р. смерть ОСОБА_4 настала внаслідок проникаючих колото різаних поранень грудей з пошкодженням ребер та лівого легкого, крововтратою та шоком.
Вказані пошкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечних, для життя, в момент заподіяння і знаходиться в прямому-причинно-наслідковому зв‘язку зі смертю потерпілого.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї інстанції, не оспорюючи доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, оскільки на думку прокурора, призначене судом ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок м’якості. При цьому, прокурор вказує на те, що суд при призначенні покарання не врахував суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, а також те, що вчинений злочин є умисним та закінченим. Крім цього, прокурор вказує, що судом недостатньою мірою враховано особу винного, який ніде не працює. На підставі наведеного прокурор вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 є явно несправедливим в наслідок м‘якості, а тому просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання – скасувати, постановити новий вирок та призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України – 10 років позбавлення волі, у решті вирок залишити без змін.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 також подав апеляцію, в якій посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку фактичним обставинам справи, оскільки удари ножем потерпілому ОСОБА_4 він наніс не з метою вбивства, а в цілях самооборони, тому, що ОСОБА_4 своєю поведінкою змусив його захищатись, що підтверджували, як на досудовому слідстві, так і в суді свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому його дії повинні кваліфікуватись за ст.118 КК України, а не за ч. 1 ст. 115 КК України. Крім того, апелянт зазначає, що призначене за вироком суду покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину. На підставі наведеного, засуджений просить вирок суду – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, котрий підтримав апеляцію прокурора та просив її задовольнити, та заперечив проти задоволення апеляції засудженого; пояснення захисника, який просив задовольнити апеляцію засудженого, змінити вирок суду, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної статті, а в задоволенні апеляції прокурора просив відмовити; пояснення засудженого, який також просив задовольнити його апеляцію та відмовити в задоволенні апеляції прокурора; вислухавши виступи учасників процесу в судових дебатах; надавши засудженому останнє слово; провівши частково судове слідство; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора задоволенню не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Так, з показань засудженого, котрі він давав як в ході судового засідання в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_3 посилався на те, що він наніс удари ножем потерпілому, діючи в межах необхідної оборони, оскільки ОСОБА_4, тримаючи в своїй руці ніж наніс йому поранення руки і погрожував вбивством.
Проте, такі показання засудженого не узгоджуються з іншими доказами по справі.
Зокрема, з перевірених як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції показань свідка ОСОБА_5, котрі вона давала під час досудового слідства по справі, вбачається, що вона станом на 07.08.2008 р. разом з ОСОБА_7 та двома дітьми знімала одну кімнату в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві. В зазначений день, приблизно о 2 годині ночі, в квартирі знаходились: вона з дітьми та ОСОБА_7, ОСОБА_4, два брати ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник конфлікт через те, що ОСОБА_4 почав безпідставно бити як ОСОБА_3 так і його брата ОСОБА_6 Під час цього конфлікту ОСОБА_4 принижував ОСОБА_3 та бив його руками по обличчю. Останній, з метою уникнути конфлікту пішов в кімнату, де знаходилась вона, тобто ОСОБА_5, а ОСОБА_6 залишився з ОСОБА_4 Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_3 знаходились в кімнаті ОСОБА_5, то вони почули крики ОСОБА_4 на ОСОБА_6 Почувши це, ОСОБА_3 підійшов до холодильника, що стояв в кімнаті ОСОБА_5, взяв з нього кухонний ніж та пішов в кімнату, де знаходився ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ОСОБА_5 пішла за ним. Коли вони зайшли в кімнату, де знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_6, то побачили, що ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 головою об стіну і в останнього стався приступ епілепсії. Побачивши це, ОСОБА_5 підбігла до ОСОБА_6 та почала надавати йому допомогу. В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 билися. Після цього, свідок побачила, що ОСОБА_3 швидко вибіг з квартири, а коли вона подивилась на ОСОБА_4, то побачила, що у нього з грудей та роту йде кров. Після цього вона викликала швидку допомогу.
Ці показання свідка повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, котрий як в ході досудового слідства, так і в суді першої інстанції показував, що 07.08.2008 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в нетверезому стані, почав безпідставно бити його брата ОСОБА_3, внаслідок чого між ними виник конфлікт. При цьому, ОСОБА_4 принижував його брата та бив по обличчю. Після цього, ОСОБА_3 пішов в кімнату, де знаходилась ОСОБА_5 з дітьми та ОСОБА_7, а він залишився в кімнаті з ОСОБА_4 пити горілку. Проте, ОСОБА_4 почав й на нього кричати, а згодом почав бити його руками по обличчю. Свідок зазначив, що коли ОСОБА_4 був в нетверезому стані, то завжди вів себе агресивно. Потім ОСОБА_4 схопив його руками за голову та вдарив головою об стіну, від чого він втратив свідомість. Прийшовши до свідомості побачив, що ОСОБА_4 лежить біля ліжка в крові.
При цьому в суді першої інстанції ОСОБА_6 повідомив, що у ОСОБА_4 був ніж, котрий він зберігав біля ліжка, проте, цей ніж він ніколи не використовував при конфліктах з ним та його братом.
Проте, обидва наведені свідки як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 під час дачі показань в суді, зокрема, ОСОБА_5 - 07.04.2009 р., а ОСОБА_6 - 12.02.2010 р. та 25.11.2010 р. доповнили свої показання. При цьому ОСОБА_5 зазначила, що під час того, коли вона допомогала ОСОБА_6 прийти до свідомості, вона встала, та побачила, що ОСОБА_4 тримав в руці ніж, яким погрожував ОСОБА_3, а останній, намагаючись уникнути конфлікту, відходив назад. А ОСОБА_6 повідомив, що зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що ОСОБА_4 погрожував ножем його брату.
Такі показання судовою колегією до уваги не приймаються та розцінюються, як намаганням допомогти ОСОБА_3 уникнути належної кримінальної відповідальності за скоєне.
Більш того, посилання як самого засудженого так і свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на наявність у ОСОБА_4 ножа спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких, зокрема, згідно протоколу огляду місця події від 07.08.2008 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, де було виявлено труп ОСОБА_10 зі слідами насильницької смерті, не було знайдено будь - якого ножа, який знаходився б біля потерпілого чи взагалі в цій кімнаті.
Посилання засудженого на те, що ОСОБА_4 ножем йому порізав руку також не підтверджуються матеріалами справи. Більш того, зі слів самого засудженого в суді апеляційної інстанції, вбачається, що на ньому не було й ніяких тілесних ушкоджень, котрі б свідчили й про побиття його ОСОБА_4
З показань свідка ОСОБА_11 як під час досудового слідства по справі, так і в суді першої інстанції вбачається, що 07.08.2008 р. він, як оперуповноважений Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві прибув на місце події. Під час співбесіди з мешканцями квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, до квартири прийшов ОСОБА_3 та повідомив, що в ході конфлікту з ОСОБА_4 він вчинив вбивство останнього ножем, який взяв у кімнаті квартири. Після цього, ОСОБА_3 показав місце, куди він викинув ніж, яким він вчинив вбивство. Оглянувши місце, на яке вказав ОСОБА_3, було виявлено та вилучено ніж, який в присутності понятих помістили в пакунок та опечатали.
Аналізуючи викладені вище докази, колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає, що ніяких доказів того, що удари ножем потерпілому ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_3 наніс, захищаючись від потерпілого, тобто в стані необхідної оборони, в справі не має. Більш того, з показань як самого засудженого, так і свідків по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_9, вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 набрид ОСОБА_3 своєю агресивною поведінкою в стані алкогольного сп’яніння, що вказує на умисел ОСОБА_3, направлений саме на позбавлення життя ОСОБА_4
Визначальним при цьому є суб’єктивне ставлення засудженого до наслідків своїх дій. Так, згідно з висновком судово - медичної експертизи № 226/3084 від 25.09.2008 р. вбачається, що смерть ОСОБА_4Г, настала внаслідок проникаючих колото – різаних поранень грудей з пошкодженням ребер та лівого легкого, крововтратою та шоком. Вказані пошкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечних для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинно – наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого. Тож, після спричинення потерпілому зазначених тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, ОСОБА_3 пішов з квартири, а не подбав про необхідність виклику швидкої допомоги для потерпілого.
Ретельно дослідивши докази, що мають значення для змісту і спрямованості умислу ОСОБА_3, сукупність усіх конкретних обставин вчиненого ОСОБА_3 злочину, зокрема, способу спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція і вважає правильною кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України та не вбачає підстав для перекваліфікації дій останнього на ст. 118 КК України, як про це просив засуджений в апеляції.
Що стосується призначеного судом ОСОБА_3 покарання, справедливість якого оскаржена як засудженим так і прокурором, то як вбачається з вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання враховано характер та ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 злочину, дані про його особу та характеристику, відповідно до яких ОСОБА_3 раніше несудимий, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Крім того, суд врахував конкретні обставини справи, поведінку потерпілого ОСОБА_4, відсутність обтяжуючих та пом’якшуючих покарання обставин, і обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та призначив покарання в межах санкції статті, ближче до мінімальної.
Призначене засудженому ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни та скасування немає, а тому апеляції засудженого та прокурора не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія
У х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 – залишити без зміни.
Судді:
______________________ ___________________ ___________________
Кепкал Л.І. Британчук В.В. Кравченко С.І.