УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а
Справа № 11-а-1842/10 Головуючий у 1 інстанції – Шурига Т.Г.
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Єфімової О.І.,
суддів - Кепкал Л.І., Дмитренко Г.М.,
за участю прокурора - Карпука Ю.А.,
захисників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
засуджених - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року, згідно з яким, -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов‘язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Києва, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов‘язків, передбачених ст.76 КК України.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнанні винними за вчинення злочину при наступних обставинах. Так, вони, 04.04.2010р. приблизно о 14:45 год., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 в м.Києві, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна гр.ОСОБА_7, вступили в злочинну змову, і здійснюючи свої злочинні наміри, підійшли до ОСОБА_7 ОСОБА_6 попросив цигарку, а ОСОБА_5, застосував до ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для здоров»я потерпілого, від чого у останнього з рук на землю випав мобільний телефон «Самсунг І 900».
Подолавши таким чином волю до опору зі сторони ОСОБА_7, ОСОБА_5, в цей час відкрито викрав мобільний телефон «Самсунг І 900», вартістю 5 880 грн., в якому була сім-карта оператора «Білайн», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 11 грн., а всього на загальну суму 5 916 грн.
Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли в невідомому напрямку, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Справа судом розглянута в порядку ч.3 ст.299 КПК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій засудженого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, в зв‘язку з його м‘якістю та невідним застосуванням судом до засуджених вимог ст.. 75 КК україни. При цьому прокурор вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання не повною мірою врахувано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, апелянт зазначає, що наявність позитивних характеристик з місць проживання не є підставою звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з огляду на тяжкість вчиненого злочину. На підставі наведеного, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та винести новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України – 5 років позбавлення волі, кожному. В решті залишити вирок без змін.
На апеляцію прокурора, захисниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подані заперечення, які є ідентичними за своїм змістом. Захисники вважають, що апеляція прокурора є безпідставною та необґрунтованою, оскільки головним аргументом прокурора в апеляції щодо скасування вироку в частині призначеного покарання є неврахування ніби то судом першої інстанції при призначенні засудженим покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину. Проте, як вбачається з вироку суду, судом 1-ї інстанції у відповідності до норм закону при призначенні покарання засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5, враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, дані про особу кожного з засуджених, обставини справи та обставини, які пом»якшують покарання, а тому захисники вважають вирок районного суду законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просять вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2010р. залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора, пояснення засуджених ОСОБА_6Ю, та ОСОБА_5, які також заперечували проти апеляції прокурора, провівши судові дебати, та надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засуджених, які повністю визнали себе винними у вчиненні інкримінованого їм злочину, дали детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров»я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Всупереч твердженням апелянта, покарання засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, і за своїм видом і розміром є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених.
При цьому суд 1-ї інстанції, з відображенням цього у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи засуджених та обставину, що обтяжує покарання – скоєння злочину засудженими в стані алкогольного сп’яніння. І саме на підставі наведеного суд прийшов до вірного висновку про призначення їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим, суд також врахував те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 раніше не судимі, врахував стан здоров’я ОСОБА_6, а також обставини, що пом»якшують покарання, а саме: щире обох засуджених каяття, добровільне відшкодування ними потерпілому шкоди, і тому суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, та можливість застосування до них положень ст.ст.75, 76 КК України.
Будь - яких нових обставин, котрі б не були враховані судом першої інстанції при призначенні засудженим покарання прокурор в апеляції не навів, і більш того, просив призначити той же вид та розмір покарання, який призначив і суд першої інстанції.
В зв’язку з наведеним, підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – залишити без зміни.
Судді:
______________________ _________________________ ______________________
Єфімова О.І. Дмитренко Г.М. Л.І.Кепкал