УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 11-а- 2066/2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Котович О.Л.
Категорія ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч. 2 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Слинька С.С.,
суддів - Кепкал Л.І., Єфімової О.І.,
за участю прокурора - Спіженко Н.В.
захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді 1-ї інстанції, захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_4 та апеляцією самого засудженого на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року, згідно з яким, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 06.10.1998р. Попельнянським районним судом Житомирської області за ст.ст.140 ч.3, 140 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі умовно згідно ст.45 КК України з іспитовим строком 2 роки;
2. 21.02.2000р. Лисянським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.144, ст. 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23.04.2004р. по відбутті покарання;
3. 06.06.2005р. Оболонським районним судом м.Києва за ч.1 ст.296 КК України до 3 місяців арешту, звільнений 18.10.2005р. по відбутті покарання;
4. 17.07.2006р. Оболонським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням згідно ст.75 КК України і іспитовим строком 2 роки, який скасовано 5.02.2007р. Деснянським районним судом м.Києва, звільнений 20.08.2009р. по відбутті покарання;
даним вироком засуджений за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України на 11 (одинадцять) років позбавлення волі; за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено у виді 12 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві витрати в справі за час досудового слідства в сумі 405 грн. 66 коп.
Згідно із вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 за наступних обставин.
09 грудня 2009р. біля 02 годин ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на 14 поверсі 1 під’їзду будинку АДРЕСА_1 в м.Києві наблизився ззаду до ОСОБА_5, який перебував в кабіні ліфта і на грунті особистої неприязні, що виникла раптово, з метою позбавлення життя, наніс ОСОБА_5 удар саперною лопаткою по голові, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, тяжку відкриту проникаючу черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку тяжкого ступення з формуванням контузійних вогнищ в правій гемісфері зі здавленням, гострою субдуральною гематомою правої гемісфери у вигляді згортків та рідкої крові об»ємом до 120 см.?, субарахноїдального крововиливу, розриву твердої мозкової оболонки, перелому правої тім»яної кістки, множинних ран м»яких тканин голови і обличчя.
ОСОБА_5 для збереження свого життя вибіг з ліфта і тікав від ОСОБА_4, який в коридорі за тією ж адресою наздогнав ОСОБА_5, і продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наніс 2 удари ножем потерпілому в область голови , але ОСОБА_5 закрився рукою і ОСОБА_4 влучив ножем потерпілому в руку, заподіявши різані рани в ділянці ліктьового згину назовні і долонної поверхні лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, а також заподіяв при цьому, 2 колото-різаних пошкодження куртки потерпілого на лівому рукаві.
Далі ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 удар ножем в підборіддя і заподіяв легке тілесне ушкодження у вигляді різаної рани, що спричинила короткочасний розлад здоров»я.
Тікаючи від ОСОБА_4, ОСОБА_5 підбіг до дверей квартири АДРЕСА_2 за тією ж адресою, де ОСОБА_4 продовжив реалізацію свого злочинного умислу і наніс ОСОБА_5 численні удари ножем в область спини і заподіяв при цьому колото-різані пошкодження куртки на правій половині капюшона – 2, біля основи капюшона – 1, на комірі – 3, на спинці зліва – 2.
Крім пошкоджень лівого рукава, капюшона, спинки і коміра куртки потерпілого, ОСОБА_4, при замаху на умисне вбивство ОСОБА_5, заподіяв ще колото-різане пошкодження куртки ножем на внутрішній поверхні лівої поли і рубані пошкодження саперною лопаткою на передній поверхні лівої поли, в наслідок чого куртка потерпілого втратила якість, споживчі властивості і свою вартість на 100% , чим ОСОБА_5 заподіяно шкоду на суму 340 грн.
Вчиненні з прямив умислом усі дії, які ОСОБА_4 вважав необхідними для доведення злочину до кінці і які були безпосередньо спрямовані на позбавлення ОСОБА_5 життя, не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5, спасаючись від ОСОБА_4, почав стукати ногою в двері квартири АДРЕСА_2 за тією ж адресою, а ОСОБА_4 з місця злочину зник.
Крім того, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні закінченого замаху на крадіжку за наступних обставин.
17 січня 2010р. біля 23:40 хвилин, ОСОБА_4, в стані алкогольного сп’яніння, з магазину «Велика Кишення», на вулиці Чорнобильській, 16/80 в м.Києві намагався таємно викрасти належні ТОВ «Квіза-Трейд» жіночі колготи «Ламані», вартістю 38 грн. 90 коп., «Релакс», вартістю 22 грн. 90 коп., «Сан-Трапе», вартістю 76 грн. 90 коп., «Вояж», вартістю 32 грн. 90 коп., «Репосаіт», вартістю 33 грн. 50 коп., «Репосаіт», вартістю 32 грн. 90 коп., «Монте-Карло», вартістю 70 грн. 90 коп., всього на загальну суму 308 грн. 90 коп., які заховав під куртку, вийшов з торгового залу через касу і за колготки не заплатив, чим вчинив, з прямим умислом усі необхідні дії безпосередньо спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_4, оскільки він був затриманий охоронцями за межами кас і до виходу з приміщення магазину.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вважає, що вирок підлягає зміні в частині призначеного ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у зв»язку з неправильним застосуванням кримінально закону, а саме, незастосування кримінального закону, який підлягає застосуванню. При цьому, прокурор зазначає, що відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнаний винний та засуджений за вчинення закінченого замаху на умисне вбивство, що не враховано судом при призначені покарання, а саме, призначене за даним злочином покарання, без врахування вимог ч.3 ст.68 КК України, яка вказує, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті особливої частини цього Кодексу. Оскільки санкція ч.1 ст.115 КК України передбачає максимальний строк покарання 15 років позбавлення волі, то дві третини максимального строку складає 10 років позбавлення волі. При призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, суд не міг призначити покарання більше ніж 10 років позбавлення волі. На підставі наведеного прокурор просить вирок суду відносно засудженого ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначити за вказаними статтями 10 років позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити засудженому ОСОБА_4 шляхом часткового складання призначених покарань у виді 12 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок змінити в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.121 КК України та відповідно зменшити призначене покарання. На обгрунтування своїх вимог захисник зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України є помилковою і такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Ні слідством, ні судом, до кінця не було з»ясовано умислу ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного злочину та причини його таких дій. Не зміг пояснити і допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 причину по якій ОСОБА_4 хотів би позбавити його життя. Проте, сам засуджений ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в суді пояснював, що наміру вбивати ОСОБА_5 він не мав, а боячись за сестру через погрози ОСОБА_5, та бажаючи припинити наркопритон на поверсі, він вирішив побити, тобто спричинити ОСОБА_5 тілесні ушкодження і для цього взяв саперну лопату. А згодом ніж використав не як знаряддя вбивства, а для того, щоб забрати у ОСОБА_5 лопату.
Апеляційна скарга засудженого ОСОБА_4 містить аналогічні доводи та прохання викладенні в апеляції захисника. Крім того, засуджений заперечує перебування його в момент вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.
Вирок суду в частині визнання винним та засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та правильність призначеного за даним злочином покарання учасниками процесу не оскаржувався.
Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора, котра підтримала апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції та просила її задовольнити, а проти апеляцій захисника та засудженого заперечувала; пояснення захисника ОСОБА_2, котрий підтримав свою апеляцію та апеляцію засудженого, просив їх задовольнити та заперечував проти апеляції прокурора; пояснення захисника ОСОБА_3, котра також заперечувала проти апеляції прокурора та підтримала апеляції захисника ОСОБА_2 та засудженого; пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника, просив їх задовольнити, а проти апеляції прокурора заперечував; вислухавши виступи учасників процесу в судових дебатах; надавши засудженому останнє слово; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що слід задовольнити апеляцію прокурора частково, а в задоволенні апеляцій засудженого та захисника слід відмовити, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинів при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що з ОСОБА_4 він знайомий з 2006 року через ОСОБА_6, у них були нормальні відносини. В ніч з 8 на 9 грудня 2009 року він з ОСОБА_6 приїхали додому до останнього, оскільки ОСОБА_6 хотів переодягнутися. ОСОБА_4 в цей час був на загальному коридорі 14 поверху, тобто поверху, де живе ОСОБА_6 Оскільки біля ліфтів було темно, то ОСОБА_5 вирішив вниз їхати ліфтом. Зайшовши до кабіни ліфта, натиснув кнопку 1 поверху і в цей момент відчув удар по голові. Обернувшись, побачив ОСОБА_4, вийшов з ліфта. Після цього побачив в лівій руці ОСОБА_4С саперну лопатку, а в правій - великий кухонний ніж. ОСОБА_4 ще два рази вдарив його лопаткою по голові і спині. Ножем ОСОБА_4 вдарив потерпілого в підборіддя, а потім, потерпілий рукою захищаючи голову, отримав рану лівої долоні. Після цього, потерпілий почав відходити до квартири ОСОБА_6, і просив ОСОБА_4 припинити насильство, і лише після того, як потерпілий ногою зачепив двері квартири АДРЕСА_2, звідти вийшла мати ОСОБА_6, ОСОБА_4 втік. Потерпілий попросив допомогу, чекав в коридорі та втратив свідомість.
Наведені показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що в ніч на 9 грудня 2009 року він разом з ОСОБА_5 прийшли до ОСОБА_6 додому за дисками. При цьому ОСОБА_6 зайшов до квартири, а ОСОБА_5 чекав в коридорі. Приблизно через 15 хвилин він почув стук в вхідні двері. Його мама вийшла перша, і через відкриті двері він побачив тікаючого в бік ліфту ОСОБА_4, а біля їхньої квартири він побачив скривавленого ОСОБА_5, який сказав, що його травмував ОСОБА_4 Після цього мати ОСОБА_7 викликала міліцію.
Свідок ОСОБА_8 (мама свідка ОСОБА_6А.) пояснила, що в ніч на 9 грудня 2009 року вона прокинулась від шуму бійки в коридорі, вийшла з квартири, побачила скривавленого ОСОБА_5, який на її запитання про те, хто його травмував, показав на квартиру АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4. після цього вона викликала потерпілому швидку допомогу, зателефонувала батькам потерпілого та намагалась зупинити кров.
Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердила, що в ніч на 9 грудня 2009 року їй зателефонувала ОСОБА_8 і повідомила, що потерпілий лежить в крові убитий. Вона відразу підійшла по місцю проживання ОСОБА_8, та побачила сина, який сидів весь скривавлений під стіною без свідомості. В подальшому їй телефонував ОСОБА_4, цікавився сином, чи той не вмер, при цьому говорив, що правильно зробив і буде наркоманів вбивати, і лише після цього вибачився.
Крім того, як під час досудового так і судового слідства, сам ОСОБА_4 не заперечував конфлікту з потерпілим ОСОБА_5, котрий мав місце в ніч на 9 грудня 2009 року на 14 поверсі будинку, де мешкає засуджений, в ході якого він, тобто, ОСОБА_4 , наніс потерпілому ОСОБА_5 удари саперною лопаткою по голові, спині та біля плеча чи шиї 1-2 рази, при цьому потерпілий закривався від ударів. Після цього, діставши з кишені розкладний ніж, наніс біля 3 ударів в руку потерпілого, щоб той відпустив лопатку. При цьому вони бились ще руками і ногами. Після того, як потерпілий відпустив лопатку і пішов до квартири АДРЕСА_2, він, забрав її і пішов на вулицю, де викинув лопатку і ніж, сходив в аптеку і повернувся додому. При цьому, засуджений весь час вказував на те, що наніс потерпілому вказані ним удари з метою спричинення тілесних ушкоджень, тобто, налякати потерпілого, щоб той не ходив до них на поверх і не займався наркоманією разом з ОСОБА_6 Наміру позбавляти життя потерпілого у ОСОБА_4 не було, й не було на це підстав.
Таку позицію засудженого ОСОБА_4 суд правильно розцінив, як намагання уникнути покарання за закінчений замах на умисне вбивство, оскільки в сукупності зібраних по справі доказів та встановлених по справі обставин вбачається, що при нанесенні ОСОБА_4 ударів потерпілому, його умисел був направлений саме на позбавлення життя потерпілого.
Зокрема, про спрямованість умислу ОСОБА_4 саме на умисне вбивство переконливо свідчать застосовані ним знаряддя злочину (саперна лопатка і ніж), кількість ударів ( три рублених удари лопатою і не менше дев’яти ударів ножем, котрі були ним нанесенні в область голови, лівої руки потерпілого та підборіддя, а інші лише пошкодили куртку потерпілого), характеру і локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 (тяжка відкрита проникаюча черепно – мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня з формуванням контузійних вогнищ в правій гемісфері зі здавленням, гостра субдуральна гематома правої гемісфери у вигляді згортків та рідкої крові об’ємом до 120 см ?, субарахноїдального крововиливу, розриву твердої мозкової оболонки, перелому правої тім’яної кістки, множинних ран м’яких тканин голови і обличчя). Проте, смерть останнього не настала від незалежних від волі ОСОБА_4 причин, а саме тому, що була вчасно надана медична допомога. Крім того, важливим є суб’єктивне ставлення засудженого до наслідків своїх дій, а саме після заподіяння потерпілому тяжкої відкритої черепно – мозкової травми негайно залишив місце злочину, позбувся знарядь злочину і не вжив ніяких заходів до надання допомоги і збереження життя. Крім того, як вбачається з показань свідка ОСОБА_9, ОСОБА_4 телефонував їй, цікавився чи не помер син і повідомив, що правильно зробив і буде наркоманів вбивати.
При цьому посилання засудженого на його боротьбу з наркоманією ОСОБА_6 та потерпілого не знайшли підтвердження матеріалами справи, з яких вбачається, що раніше засуджений до міліції щодо розповсюдження вказаними особами наркотиків не звертався, їх сусіди також не підтвердили доводи засудженого, а підтвердила це лише сестра засудженого, котра є зацікавленою особою. Разом з тим, сам засуджений, раніше судимий за ст. 309 КК України, перебуває на обліку з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних і психоактивних речовин, виявляє ознаки опійної наркоманії в стадії ремісії.
Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні закінченого замаху на вбивство ОСОБА_5 і відповідно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція і не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_4 на ч. 1 ст. 121 КК України, як про те в своїх апеляціях просили захисник і засуджений.
Крім того, є необгрунтованими посилання в апеляції засудженого на те, що під час скоєння злочину він не був в стані алкогольного сп’яніння, оскільки , як вбачається з його ж показань, він в той вечір пив пиво.
Що стосується правильності призначеного за даним злочином покарання засудженому ОСОБА_4, то з вироку вбачається, що при призначенні покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують покарання і відсутність обставин, що пом’якшують покарання, і правильно прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі. Проте, розмір такого покарання призначений судом без врахування вимог ст. 68 КК України, котра передбачає, що за вчинення замаху на злочин, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті особливої частини цього Кодексу.
Оскільки санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, то покарання за вчинення закінченого замаху на вбивство не може перевищувати 10 років, чого не врахував суд першої інстанції при призначенні покарання. Тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.
А відповідно, оскільки остаточне покарання ОСОБА_4 призначене на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, то остаточне покарання також підлягає зміні.
Доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, правильність призначеного за даним злочином покарання судом апеляційної інстанції не переглядаються в зв’язку з тим, що учасниками процесу вирок суду в цій частині не оскаржувався.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції – задовольнити частково. Апеляційні скарги захисника та засудженого залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Пом’якшити засудженому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 , ч. 1 ст. 115 КК України покарання до 10 ( десяти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді 11 ( одинадцяти) років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
______________________ ______________________ ______________________
Слинько С.С. Єфімова О.І. Кепкал Л.І.