Справа  № 2а - 873/2007 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 04 жовтня 2007  року             Ялтинський  міський  суд Автономної Республіки  Крим

у складі: судді -                      Переверзєвої Г.С.,

при  секретарі -                       Кононовій Ю.С.,

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду  в  м.  Ялта  адміністративну справу  за позовною заявою

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9до Кореїзської селищної Ради, за участю третьої особи: управління санаторно - курортних закладів в АР Крим Державного управлення справами Президента України про визнання незаконним та скасування рішення,   

встановив:

Позивачі   звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати незаконним та скасувати рішення 20-й сесії 5-го скликання Кореїзської селищної Ради № 389 від 02 липня 2007 року «Про задоволення протесту прокуратури м. Ялта № 3851 від 14.05.2007 року «Про надання згоди ОСОБА_1., ОСОБА_9., ОСОБА_8., ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7. на розробку проектів відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,15 га кожному для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в смтАДРЕСА_1».

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кореїзської селищної Ради № 327 від 16.03.2007 року їм була дана згода на розробку проектів відведення земельних ділянок. Рішення було прийнято на підставі їх заяв, а також звернення управління санаторно - курортних установ в АРК Державного управління справами Президента України. Разом з тим, 02 липня 2007 року прокуратурою м. Ялта на дане рішення був внесений протест з тих підстав, що по-перше, ці землі відносяться   до земель історико - культурного призначення, на яких заборонено розміщення житлової забудови, а по-друге: до їх заяв не були додані документи, які б підтверджували факт їх трудових відносин із Управлінням, яке також клопоче про виділення земельних ділянок саме цим громадянам. Рішенням Кореїзської селищної Ради № 389 від 02 липня 2007 року протест прокуратури м. Ялта був задоволений, а рішення селищної Ради № 327 від 16 березня 2007 року - скасовано. При цьому, в рішенні взагалі не зазначені підстави для його скасування, крім наявності протесту, з якими його доводами і чому погодилася селищна Рада. Вважають дане рішення необґрунтованим, як і протест прокуратури, оскільки вищезазначені земельні ділянки не відносяться до земель історико - культурного призначення, на яких заборонено будівництво. Що стосується надання доказів їх находження у трудових відносинах з Управлінням, то земельне законодавство не містить вимоги про надання таких документів для отримання у власність земельної ділянки.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не зявились, повідомлені про день та час розгляду справи належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та письмовий відзив на позов. Представник третьої особи причин неявки суду не надав.

            Суд, вислухавши сторони, дослідивши  матеріали справи, вважає, що  позовна  заява  є  законною  та обґрунтованою  і  підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у області земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

            Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений в приватизації земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні, подає заяву у відповідну районну, Київську або Севастопольську міську державну адміністрацію або сільську, селищну, міську раду за місцезнаходженням земельної ділянки.

В даному випадку, власником спірних земельних ділянок є Кореїзська селищна Рада.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7звернулися до Кореїзської селищної Ради із заявами про передачу їм у власність земельних ділянок площею по 0,15 га кожному, розташованих у м. АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Рішенням 13-й сесії 5-го скликання № 327 від 16 березня 2007 року їх заяви були розглянути та ним наданий дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок площею по 0,15 га кожному, розташованих по вищезазначеній адресі (а.с. 38-39).

14 травня 2007 року на зазначене рішення Кореїзської селищної Ради, прокуратурою м. Ялта  був внесений протест № 3951 з вимогою скасувати рішення, оскільки воно прийнято з порушенням земельного законодавства, а саме: земельний масив, з якого громадянам надаються земельні ділянки, належить до земель історико - культурного призначення, на яких житлове будівництво заборонено, а також в рішенні відсутні підстави, на яких земельні ділянки передаються саме цим, а не іншим особам, не надані документи, що підтверджують факт находження цих громадян у трудових відносинах з Управлінням санаторно - курортних установ, яке також клопоте про надання ним земельних ділянок (а.с. 74).

Рішенням 20-й сесії 5-го скликання № 389 від 02 липня 2007 року протест прокуратури м. Ялта був розглянутий до задоволений, а рішення Кореїзської селищної Ради № 327 від 16 березня 2007 року - скасоване (а.с. 37). При цьому ніяких пояснень в рішенні селищної Ради, які саме доводи, викладені в протесті прокурора та чому вони порахували їх обґрунтованими, не викладено.

Суд вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ніяких порушень земельного законодавства при ухваленні рішення від 16 березня 2007 року, ним не встановлено.

Що стосується протесту, то його доводи про те, що прошені позивачами земельні ділянки відносяться до земель історико - культурного призначення суд вважає передчасними.

            Відповідно  до  ч. 6  ст. 123  Земельного  кодексу  України  проект  відведення   земельної  ділянки  погоджується  із  землекористувачем, органом   з охорони  культурної спадщини, який повинен надати висновок про те, можливе або ні відведення земельних ділянок з погляду на їх призначення.

            Крім того, пункт 3 статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних, ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.

Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятків.

Згідно зі статтями 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", зони повинні бути визначені топографічно.

В матеріалах справи відсутні докази того, що межі земель історико - культурного призначення, якщо такі існують, є винесеними в натурі на місцевості, існує картографічний матеріал, що дозволяє встановити розташування відповідних меж.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Пункт 2 ст. 71 КАС України говорить про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, представник відповідача у судове засідання не зявився, доказів щодо існування земель історико - культурного призначення на тих ділянках, дозвіл на складання проекту відводу яких був даний позивачам, не надав.

Крім того, як вже говорилось раніше, селищна Рада не може робити висновок про те, чи є та або інша земельна ділянка - землею історико - культурного призначення, без відповідного висновку комітету з охорони культурної спадщини.

Доводи протесту про те, що в рішення селищної Ради від 16 березня 2007 року відсутні підстави, на яких земельні ділянки передаються саме позивачам, а не іншим особам, оскільки відсутні документи, які б підтверджували факт їх трудових відносин із Управлінням санаторно - курортних установ, суд також вважає необґрунтованими.

Частина 6 ст. 118 ЗК України містить вичерпний перелік даних та документів, які повинен представити громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, а саме: його заява з зазначенням бажаних розмірів земельної ділянки та мета її використання. Усі ці вимоги закону позивачами були виконані. Підстав для витребування в них будь-яких інших документів для вирішення питання про надання у власність земельних ділянок, земельним законодавством не передбачено.

Таким чином, дослідивши  усі наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок в  сукупності, суд вважає позов обґрунтованим  та підлягаючим задоволенню, а рішення Кореїзської селищної справи від 02 липня 2007 року - незаконним..

На підставі  викладеного  та  керуючись  ст. ст. 6, 9, 17;61,  160-163 КАС  України;  ст. ст.12,  118, 123  ЗК  України;  ст. ст. 1, 2, 32  Закону  України  „Про  охорону  культурної спадщини”,  ст. 16  ЦК  України;  ст. ст. 19, 55  Конституції України, суд

постановив:

            Позовну  заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9- задовольнити.

Рішення 20-й сесії 5-го скликання Кореїзської селищної Ради № 389 від 02 липня 2007 року «Про задоволення протесту прокуратури м. Ялта № 3851 від 14.05.2007 року «Про надання згоди ОСОБА_1., ОСОБА_9., ОСОБА_8., ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7. на розробку проектів відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,15 га кожному для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в смтАДРЕСА_1» - визнати незаконним та скасувати.

Постанова  суду може  бути   оскаржена  в апеляційному порядку  в Апеляційний  суд   АРК  через  Ялтинський  міський  суд  в порядку  та строки  передбачені  ст.ст. 184, 186  Кодексу адміністративного судочинства  України. 

Суддя: