справа № 2-3698/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 листопада 2010 року                                                                                         м. Чернігів            

Новозаводський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого – судді                     Овсієнко Ю.К.

при секретарі                               Драшпуль В.В.

з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, -  

 в с т а н о в и в:

 01 вересня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 3359,64 дол. США та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що у відповідності до укладеного кредитного договору № CNCGLAK00520053 від 30.08.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 у вигляді не відновлювальної  кредитної лінії в сумі 28416,82 дол. США на строк до 29 серпня 2012 року. В добровільному порядку відповідач борг не сплачує, в зв’язку з чим позивач з вертається до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості, яка станом на 21.08.2010 року становить 3359,64 дол. США, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що умовами кредитного договору та договору застави було передбачено обов'язкове страхування належного ОСОБА_1 транспортного засобу, виключно у страховій компанії, яка погоджена банком. Після настання строку для здійснення чергового страхового платежу ПАТ КБ «ПриватБанк» було перераховано кошти на оплату страхового платежу. В ході виконання умов кредитного договору відповідачем-позивачем було погашено суму кредиту в розмірі 18559,08 доларів США (в тому числі за рахунок коштів від продажу представниками банку належного транспортного засобу), також було сплачено процентів за користування кредитом в розмірі 6154,66, що разом складає 24713,74 доларів США. На думку ОСОБА_1 при наданні кредиту в доларах США ПАТ КБ «Приватбанк» було порушено ряд норм чинного законодавства, оскільки використання банком дол. США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною.  

В судовому засіданні представник позивача-відповідача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, послалась на обставини викладені в позовній заяві. Додатково зазначила, що заборгованість за договором кредиту відповідачем на даний час несплачена. Зустрічні позовні вимоги не визнала в їх задоволенні просила відмовити, оскільки зазначила, що підстав для визнання кредитного договору не дійсним не має.  

Відповідач-позивач в судовому засіданні заборгованість не визнав, пояснив, що кредит брався на купівлю автомобіля, а кошти списувались на його страхування. Також зазначив, що автомобіль було продано, але заборгованість не була покрита в повному обсязі. П ри наданні кредиту в доларах США ПАТ КБ «Приватбанк» було порушено ряд норм чинного законодавства.  Зустрічну позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, послався на обставини викладені в зустрічному позові.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню повністю, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, у відповідності до укладеного кредитного договору № CNCGLAK00520053 від 30.08.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 у вигляді не відновлювальної  кредитної лінії в сумі 28416,82 дол. США на строк до 29 серпня 2012 року (а.с. 3-6).  

Загальна сума заборгованості відповідача перед банком, станом на 21.08.2010 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3359,64 дол. США, що еквівалентне 26600,62 грн. (а.с. 41, 49) та підлягає стягненню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

     Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  

     Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

     Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.  

Згідно норм ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

     Відповідно до приписів ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.  Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір, умови цього договору відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 21 серпня 2010 року існує заборгованість перед позивачем за кредитним договором в сумі 26600,62 грн. тому з відповідача підлягає на користь позивача дана сума.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Стаття 2 вказаного закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають право надати резидентам України кредити в іноземній валюті.

Враховуючи, що ПАТ КБ «Приват Банк» має право здійснювати банківські операції згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», в тому числі проводити операції  в іноземній валюті, а також те, що згідно законодавства України, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,  укладання банком кредитних договорів з громадянами України в іноземній валюті не потребує наявності у сторін такого договору індивідуальної ліцензії НБУ, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позивачем понесені і документально підтвердженні судові витрати в сумі 266,01 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, які згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах заявлених вимог на підставі наданих доказів.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 192, 203, 215, 216, 524, 526, 527, 533, 612, 624, 625, 1048, 1054 ЦК України,  -

 в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) гривень 62 коп.

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 266 грн. 01 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

  Суддя                                                           Ю.К.Овсієнко