Справа № 22ц-6299/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Парфененко О.Я.
Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.,
представника позивача Стельмах Л.О., відповідача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Сосницького міжрайонного управління водного господарства на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2010 року по справі за позовом Сосницького міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов’язків, -
В С Т А Н О В И В :
Сосницьке міжрайонне управління водного господарства звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов”язків.
Вимоги обгрунтовані тим, що відповідач працював начальником Менської експлуатаційної дільниці №2 Сосницького міжрайонного управління водного господарства з 11 липня 2005 року і з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
При звільненні ОСОБА_7 з роботи згідно наказу від 29 квітня 2010 року виявлено нестачу товаро- матеріальних цінностей, переданих йому під звіт, а саме: станка СКН вартістю 940 грн., наковальні вартістю 25 грн., кувалди вартістю 7грн.01 коп..
Відшкодувати нестачу в добровільному порядку відповідач відмовився, тому позивач просив стягнути 1143 грн. 01 коп. в судовому порядку.
Рішенням Менського районного суду від 22 вересня 2010року позов Сосницького міжрайонного управління водного господарства задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 32грн.01 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Сосницьке міжрайонне управління водного господарства просить змінити вказане рішення суду, стягнувши з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1907 грн., вирішити питання про судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що в зв’язку зі звільненням ОСОБА_7 в ході передачі матеріальних цінностей виявлено нестачу: станка вартістю 940 грн., наковальні вартістю 25грн., кувалди вартістю 7грн.01коп.
Інвентаризаційною комісією підтверджується, що станок був новий та не експлуатувався.
Згідно постанови КМУ від 22 січня 1996 року №116 „Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” для визначення розміру збитків при нестачі матеріальних цінностей застосовуються показники, необхідні для придбання нових матеріальних цінностей. Аналогічний станок коштує 1907 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди завданої нестачею станка СКН-1, суд першої інстанції виходив з того, що за даними бухгалтерського обліку станом на 30 квітня 2010 року залишкова балансова вартість станка нульова, а позивач не надав суду доказів, на підставі яких можна визначити відповідно до ч.ч.2,4 ст.135-3 КЗпП України розмір прямої дійсної шкоди.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
За змістом ч.2 ст.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, суд у кожному випадку зобов”язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об”єктивного з”ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130,135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з”ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов”язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов”язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.
По справі встановлено, що при прийнятті на роботу ОСОБА_7 виконуючим обов”язки начальника експлуатаційної дільниці №2 з ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.26,7) та були передані товаро-матеріальні цінності (а.с.14-17), про їх прийняття свідчить підпис ОСОБА_7
При звільненні відповідача виявлена нестача, в тому числі станка СКН-1 (а.с.10-11,13).
З посадової інструкції начальника експлуатаційної дільниці №2 Сосницького МУВГ (а.с.8-9) вбачається, що він відповідає за організацію охорони... основних засобів; несе повну матеріальну відповідальність за матеріально –технічні ресурси, які знаходяться в підзвіті.
Посилання ОСОБА_7 на неотримання ним під звіт станка спростовуються матеріалами справи - актом прийому –передачі ТМЦ, актами інвентаризації, а щодо того, що йому невідома причина виникнення такої нестачі, апеляційний суд враховує, що керівник структурного підрозділу несе відповідальність за неправильну організацію зберігання матеріальних цінностей.
Тому відповідач має нести матеріальну відповідальність у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, згідно п.2 ч.1 ст.133 КЗпП України.
Середньомісячний заробіток ОСОБА_7 становить 1632 грн.71 коп.
Оскільки вартість станка на час виникнення нестачі згідно даних бухгалтерського обліку становить 940 грн. (первинна вартість станка 798 грн. з врахуванням індексів інфляції(а.с.25,42); нарахований знос 100% вартості об”єкта, придатного до експлуатації, не є підставою для його списання, тому станок рахується на рахунку позивача в зазначеній сумі, що підтверджується довідкою на а.с.43), відповідно, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог апелянта про стягнення 1907 грн., апеляційний суд, виходячи з положень ст. ст.3,11, 303 ч.1 ЦПК України, та враховуючи, що позивачем у позові заявлені вимоги про відшкодування шкоди в сумі 940 грн., вважає, що позов підлягає задоволенню саме в заявленій сумі 940 грн.
Належить також стягнути з ОСОБА_7 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства на відшкодування понесених судових витрат 311 грн.71 коп. (145 грн.50 коп., сплачених апелянтом при подачі апеляційної скарги + 171 грн., сплачені при зверненні з позовом до суду – 4грн.79 коп., стягнутих за рішенням суду).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Сосницького міжрайонного управління водного господарства –задовольнити частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2010 року в частині відмови у відшкодуванні вартості станка - скасувати, стягнути з ОСОБА_7 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства 940 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконання трудових обов”язків.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства 311 грн.71 коп. в рахунок повернення сплачених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: