Справа № 22ц-6594/2010 Головуючий у 1 інстанції – Валевач М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Кравченко В.В.,
з участю: ОСОБА_5, державного виконавця ВДВС Щорського РУЮ- Терехова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року у справі за скаргою ОСОБА_5 про скасування постанови державного виконавця, -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року, якою скасовано постанову державного виконавця Терехова В.В. від 16 вересня 2010року про повернення виконавчого листа; та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом не враховано, що стягувач ОСОБА_5 20 квітня 2010 року відмовився забрати нереалізоване майно в рахунок погашення боргу, тому виконавчий лист відповідно до ч.2 ст.40, ч.4 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження” було повернуто стягувачу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
На виконанні у державного виконавця ВДВС Щорського РУЮ перебував виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1947 грн. 25 коп. (а.с.10).
Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16 вересня 2010 року (а.с.6) при проведенні виконавчих дій державним виконавцем було виявлено майно у боржника, описане та арештоване. В подальшому майно передано на реалізацію до торгівельної організації, проте за відсутністю купівельного попиту майно, а саме, косарка кінна, мотоцикл ІЖ Юпітер -5, зварювальний апарат, точильний станок було знято з реалізації. Також даною постановою встановлено, що у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення не виявлено, тому виконавчий лист згідно ст.38, п.2 ч.1 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” повернуто стягувачу.
У скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що він згоден забрати майно в рахунок боргу, про що він повідомив державного виконавця, який запропонував забрати майно особисто, проте самостійно забрати майно у ОСОБА_7 він не взмозі.
Згідно матеріалів справи державний виконавець 02 березня 2010 року повідомив ОСОБА_5 про те, що після проведення двох аукціонів передане на реалізацію майно було знято з продажу у зв”язку з відсутністю купівельного попиту і запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою даного майна (а.с.7).
З акту державного виконавця від 01 квітня 2010 року (а.с.17) та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (а.с.24) вбачається , що стягувачу передано в рахунок погашення боргу майно за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію: кінну косарку вартістю 1082 грн.50 коп., зварювальний станок вартістю 91 грн. 67 коп., точильний станок вартістю 75 грн. 81 коп.
Хоча в акті від 01 квітня 2010 року зазначено, що майно передав Терехов В.В., а прийняв ОСОБА_5, проте мається запис: ”вищевказане майно я даю згоду забрати 20.04.2010 р.”, тобто, фактично 01 квітня 2010 року майно не було передано державним виконавцем стягувачу.
Згідно акту державного виконавця від 20 квітня 2010 року стягувач відмовився забрати нереалізоване майно.
Ч.6 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Оскільки акт від 01 квітня 2010 року про передачу стягувачу майна складений не за фактом передачі майна державним виконавцем, а засвідчив згоду на отримання майна стягувачем в подальшому, тому вбачається недотримання державним виконавцем положень Закону України „Про виконавче провадження”, що стосуються питання реалізації майна, на яке звернуто стягнення.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_5 відмовився забрати нереалізоване майно не мають належного документального підтвердження, при цьому фактично державний виконавець не виконав обов”язок з передачі майна стягувачу 01 квітня 2010 року, проте відповідні процесуальні документи виніс.
Доводи апелянта про те, що державний виконавець діяв відповідно до ч.2 ст.40, ч.4 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження” також є необґрунтованими.
Ч.4 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити
за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Вищезазначені матеріали справи свідчать, що стягувач заявив ВДВС про своє бажання залишити за собою непродане майно, за виключенням мотоцикла.
Непередача державним виконавцем даного майна стягувачу не може бути підставою для повернення виконавчого листа.
Крім того, повернення виконавчого документа стягувачеві за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення на підставі п.2 ч.1 ст.40 Закону України ”Про виконавче провадження” у даному спорі є неправомірним, оскільки обґрунтування повернення виконавчого листав у постанові і фактична підстава регламентуються різними правовими нормами.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду першої інстанції, постановленої з додержанням вимог закону, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскаржувана ухвала залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1п.1,313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції - відхилити.
Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ :