Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-4674/2010р. Головуючий
в першій інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Сімоненко В.М.,
суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,
при секретарі - Одажиу Л.І.,
за участю - позивача ОСОБА_3, представника
позивача – ОСОБА_4, представника
відповідача – адвоката ОСОБА_5,
представника третьої особи
ПАТ „Укрсоцбанк” – Єльзова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог – Публічне Акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, про поділ сумісного подружнього майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог – публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, та просив в порядку розподілу сумісного подружнього майна визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та мікроавтобус „Мерседес Спринтер”, держ.номерної знак НОМЕР_1. Свої вимоги мотивує тим, що в період знаходження у шлюбі ним сумісно з відповідачкою були придбані двохкімнатна квартира за вказаною адресою та два мікроавтобуси „Мерседес Спринтер”, держ. номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_3, які зареєстровані на ім’я ОСОБА_7 Вважає, що згідно законодавства частки подружжя у сумісному майні є рівними, у зв’язку з чим просить визнати право на Ѕ частку квартири та мікроавтобус „Мерседес Спринтер”, держ.номерної знак НОМЕР_1.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20 травня 2010 року позов задоволений частково, за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, змінена належна частка власності ОСОБА_7 у вказаній квартирі з цілої на Ѕ.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якої просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 травня 2010 року у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу сумісного подружнього майна, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно було придбане подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а тому підлягає розподілу.
З таким висновком погоджується судова колегія з наступних підстав.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, укладений 03 серпня 2002 року, розірваний згідно рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 08 вересня 2006 року (арк.с.21). Згідно рішення суду, сторони проживали сумісно до квітня 2006 року.
15 вересня 2005 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу придбана квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.7). Право власності на квартиру, яка придбана подружжям за час шлюбу, оформлено на ОСОБА_7, зареєстровано в органах бюро технічної інвентаризації (арк.с.7, зворот).
11 квітня 2006 року між ОСОБА_7 та ПАТ „Укрсоцбанк” укладено договір кредиту №953/49-176, згідно до якого банком позичальнику надані грошові кошти у сумі 44000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 12% річних строком погашення не пізніше 10 квітня 2016 року (арк.с.22-23).
У якості забезпечення зобов’язання за договором кредиту №953/49-176, ОСОБА_7 передане в іпотеку нерухоме майно, а саме – двохкімнатна квартира №66, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцю на праві приватної власності (арк.с. 24-25).
Згідно ст.70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Положення договору іпотеки про те, що ОСОБА_7 не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки поділ майна не є розпорядження ним.
Крім того, Законом України „Про іпотеку” не передбачено, що предмет іпотеки є неподільною річчю.
Відповідно до ч.2 ст.6, ст.23 Закону України „Про іпотеку” майно, що є у спільній власності, може бути передано в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за договором іпотеки у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Враховуюче вказане, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про поділ квартири як сумісно нажитого подружнього майна у рівних частках.
ОСОБА_7 не надано суду доказів наявності обставин, передбачених ч.2,3 Сімейного Кодексу України, щодо відступу від засади рівності часток подружжя.
Довід апеляційної скарги щодо наявності фактично договору поруки з боку ОСОБА_3 при укладенні ОСОБА_7 договору кредиту та іпотеки, судова колегія вважає неспроможним, оскільки письмова згода ОСОБА_3 на укладення договору іпотеки передбачена законом і не є договором поруки.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.М. Сімоненко
Судді: Т.П. Колбіна
В.М. Сундуков