УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а
№ 33-1182/10 Київ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2010 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП
ОСОБА_1, НОМЕР_3., уродженця Київської області, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2010р. ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1., 06.05.2010р. о 15:30 год., керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 в м.Києві по проспекту Паладіна-Уборевича під час об‘їзду перешкоди, автомобіля «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2., не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення між вказаними автомобілями, чим порушив п.10.1, 13.1 ПДР України та відповідно скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її незаконною, 08.06.2010р. ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить вказану постанову змінити, пом»якшивши накладене на нього адміністративне стягнення на штраф. При цьому апелянт стверджує, що судом 1-ї інстанції порушенні його права, передбачені ст.268 КУпАП, оскільки судова повістка йому направлялась на адресу за якою він фактично не проживає, а тому він був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи і захищати свої права. Крім цього, апелянт стверджує, що керування транспортним засобом є його єдиним джерелом доходу, що на думку апелянта є пом‘якшуючою обставиною.
Заслухавши пояснення апелянта на обґрунтування своїх вимог, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є законним та обґрунтованим. Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам подій і повністю узгоджений із наявними в матеріалах справи доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_1. (а.с.1 та а.с.3), в яких останній не заперечує той факт, що допустив зіткнення з автомобілем «Богдан», поясненнями водія ОСОБА_2 (а.с.2), схемою ДТП та фото таблицями до неї (а.с.4,5), які підписані відповідно посадовою особою та водіями – учасниками пригоди.
Доводи апелянта щодо суворості накладеного на нього адмінстягнення не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 33 КУпАП випливає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
При цьому слід врахувати, що стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що накладаючи на ОСОБА_1. адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців, суд вірно врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність.
Тому, адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1. у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП та в межах санкції ст.124 КУпАП, при цьому, не в максимальних її межах.
Посилання апелянта на те, що керування транспортним засобом є його єдиним джерелом доходу, є неспроможними, оскільки доказів на підтвердження цих доводів він апеляційному суду не надав. Більш того, з даних, що містяться в письмових поясненнях ОСОБА_1. та його пояснень в суді апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_1. взагалі не працює, оскільки є студентом.
Кім того, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції його прав передбачених ст. 268 КУпАП, також є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме: протоколу про адмінправопорушення, власноручних пояснень ОСОБА_1., та апеляційної скарги, його адреса проживання зазначена: АДРЕСА_1 Саме за вказаною адресою завчасно ОСОБА_1 було надіслано судову повістку.
З огляду на наведене, підстав для зміни чи скасування постанови не вбачаю, в зв’язку з чим в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1. слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року - залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року – без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Кепкал Л.І.