УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а
№33-1862/10 м.Київ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1., не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 08.09.2010р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 30.07.2010р. приблизно о 17:30 год., керуючи транспортним засобом – автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, по вул.Лісківській, 7-А в м.Києві, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого вчинив зіткнення з автомобілем ДЕУ, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Будучи причетним до ДТП, ОСОБА_1 місце події залишив, чим порушив п.п.2.10, 10.9 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказану постанову змінити, пом»якшивши накладене на нього адміністративне стягнення на штраф. При цьому апелянт в скарзі зазначає, що свою вину у скоєні ДТП визнає повністю, завданні потерпілому збитки, в наслідок даної ДТП відшкодував в повному обсязі, а своє зникнення з місця ДТП пояснює відсутністю потерпілого на місці ДТП, незначними пошкодженнями на транспортних засобах та тим, що, оскільки він працює таксистом, то не міг залишитись на місці ДТП, а повинен був виконати свої службові обов»язки та відвести пасажира до місця призначення. Крім того, апелянт стверджує, що відшукав свідка ДТП, а саме, ОСОБА_3, що представилась сусідкою потерпілого та попросив її записати та передати потерпілому марку та номер його автомобіля, щоб вирішити питання з приводу відшкодування завданих збитків.
Заслухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.122-4, 124 КУпАП, є законним та обґрунтованим. Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам подій і повністю узгоджений із наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адмінправопорушення (а.с.2) та схемою ДТП (а.с.4), які складені та підписані уповноваженою на те особою; рапортом ст. інспектора ДАІ Деснянського ВДАІ Зеленського В. (а.с.3); поясненнями потерпілого ОСОБА_2. (а.с.5); поясненнями свідка ОСОБА_3 (а.с.6); протоколом огляду т.з. – ВАЗ-211040, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.8).
У відповідності до ст.252 КУпАП, вказаним доказам по справі надана належна оцінка. Постанова суду в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП апелянтом не оскаржувалась.
Доводи ж апелянта в своїй апеляції щодо суворості накладеного на нього адмінстягнення не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За загальними правилами накладання стягнення за адміністративне правопорушення, стягнення накладається в межах, установлених цим Кодексом з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
При вчиненні особою кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП, накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладене у відповідності до вищезазначених норм закону в межах санкції ст. 124 КУпАП.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, вже притягувався раніше до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з накладенням на нього адмінстягнення у вигляді штрафу, однак належних висновків для себе не зробив, і через нетривалий час знову вчинив аналогічне правопорушення.
Доводи апеляції ОСОБА_1 про визнання вини в скоєнні правопорушень, про залишення місця дорожньо – транспортної пригоди лише після того, як не знайшовши водія автомобіля, з яким він допустив зіткнення, він свої координати залишив через свідка ОСОБА_3, про відшкодування ним потерпілому шкоди, спростовуються матеріалами справи і апеляційним судом розцінюються як намагання ОСОБА_1 уникнути належної адміністративної відповідальності за скоєні правопорушення.
З огляду на наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Кепкал Л.І.