ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2010 р. Справа №19/229-4/42
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Великобагачанської районної ради, вул. Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область
про визнання права власності на орендоване нежитлове приміщення
Суддя Білоусов С.М.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_2, довіреність від 08.10.2003 року.
від відповідача –Лукаш О. Г., посвідчення № 7, (довіреність в матеріалах справи).
Суть справи: Розглядається позовна заява про визнання права власності на орендоване нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_2, загальною площею 154,6 кв.м, корисною площею 119,9 кв.м. за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (згідно заяви від 21.09.2010 року).
Відповідач відзив (письмових пояснень) на позов не надав; в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.
В судовому засіданні 06.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
14.10.2003р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі в тексті –позивач) та Великобагачанською районною друкарнею (надалі в тексті –відповідач) було укладено договір оренди № 1 (надалі в тексті - договір № 1), згідно якого відповідач як орендодавець передав позивачу (орендарю) в строкове платне користування приміщення в будинку, розташованого в АДРЕСА_2, загальною площею 119,9 кв.м. Факт передачі приміщення підтверджено актом приймання-передачі від 14.10.2003р. (а. с. 8 -10).
У зв’язку з передачею Великобагачанської друкарні зі спільної власності територіальних громад Полтавської області у спільну власність територіальних громад району був укладений Додаток від 01.03.2005р., яким внесли зміни до Договору оренди від 14.10.2003р. та визначили орендодавцем приміщення Великобагачанської друкарні Великобагачанську районну раду (а. с. 11а).
06.04.2005р. відповідно до ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування”, Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, рішення шістнадцятої сесії обласної ради четвертого скликання від 21.12.2004р., на двадцятій сесії четвертого скликання Великобагачанська районна рада прийняла рішення від 06.04.2005р. про прийняття у спільну власність територіальних громад району Великобагачанську друкарню за адресою АДРЕСА_2 (а.с.71).
22.12.2006р. між Великобагачанською районною радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Великобагачанського району (а. с. 52 –54).
За умовами Договору від 22.12.2006р. Великобагачанська районна рада як орендодавець передає, а приватний підприємець ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування приміщення колишньої друкарні площею 119,9 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_2.
Факт передачі вказаного приміщення позивачу підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 22.12.2006р. (а. с. 54а).
22.12.2006р. Великобагачанська районна рада на шостій сесії п’ятого скликання прийняла рішення “Про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад району, які підлягають приватизації шляхом викупу”(а. с. 12), відповідно до якого:
- затверджено перелік об’єктів спільної власності територіальних громад району, які підлягають приватизації шляхом викупу в 2007 році (згідно додатку - приміщення старої друкарні - АДРЕСА_2);
- надано згоду на продаж орендованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2; загальною площею 119,9 кв.м, шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1.
23.05.2007р. Великобагачанська районна рада на позачерговій дев’ятій сесії п’ятого скликання прийняла рішення “Про продаж об’єктів спільної власності територіальних громад району”(а. с. 13), відповідно до якого вирішила:
- продати приміщення колишньої друкарні, яке є спільною власністю територіальних громад району, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приватному підприємцю Джос Людмилі Володимирівні, за ціною 32470,00 грн.;
- доручити голові районної ради від імені районної ради укласти договір купівлі-продажу;
- продаж об’єкту здійснити виключно за гроші;
- кошти за проданий об’єкт в десятиденний термін після даного рішення перераховуються покупцем у фінансове управління районної державної адміністрації (районний бюджет);
- при сплаті коштів розірвати договір оренди майна від 22.12.2006р. з ОСОБА_1.
Позивач за платіжними дорученнями № 72 від 01.06.2007р. та № 126 від 25.09.2007р. сплатив за спірний об’єкт 7736,40 грн. (а. с. 18).
13.06.2008р. Великобагачанська районна рада на шістнадцятій сесії п’ятого скликання прийняла рішення “Про скасування рішень сесії районної ради”(а. с. 14), відповідно до якого вирішила:
- скасувати рішення шостої сесії п’ятого скликання від 22.12.2006р. “Про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад району, які підлягають приватизації шляхом викупу”;
- скасувати рішення позачергової дев’ятої сесії п’ятого скликання “Про продаж об’єктів спільної власності територіальних громад району”;
- повернути з районного бюджету частково сплачені кошти в розмірі 7000,00 грн. Джос Людмилі Володимирівні.
Дане рішення Великобагачанської районної ради оскаржувалось позивачем до Великобагачанського районного суду Полтавської області, який 10.12.2009 року відмовив в задоволенні позову в повному обсязі. Як повідомили сторони в судовому засіданні, Харківський апеляційний адміністративний суд залишив рішення першої інстанції без змін.
31.08.2009р. позивач звернулася до відповідача з заявою про продовження дії договору оренди приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, корисною площею 119,9 кв.м. (а. с. 15).
14.09.2009р. відповідач відмовив позивачу в продовженні оренди та надав попередження про повернення майна (а. с. 16).
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на орендоване нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_2. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що протягом дії договорів оренди нею були проведені ремонтні роботи приміщення, вартість невід’ємних поліпшень становить 25561,69 грн., при залишковій вартості будівлі 11750 грн. Також позивач зазначає, що на виконання рішення Великобагачанської районної ради від 23.07.2007 року нею були перераховані кошти в сумі 7736,40 грн., а всього вартість орендованого майна з врахуванням проведених поліпшень та вкладених коштів становить 45047,09 грн.(заява про уточнення позовних вимог № 10973у залучена до матеріалів справи). Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною третьої ст. 145 Господарського кодексу України визначено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Як встановлено ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна”(від 4 березня 1992 року N 2163-XII), відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст. 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”від 6 березня 1992 року N 2171-XII продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи приватизації, створювані відповідними місцевими радами.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація визначається як спосіб відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.
За статтею 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.
Статтею 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Згідно зі статтею 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
За ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, договір купівлі-продажу спірного майна - нежитлового приміщення (колишньої друкарні), розташованого в АДРЕСА_2, між позивачем та відповідачем не укладався. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору не проводилася в зв’язку з його відсутністю. Вказане майно за актом приймання-передачі позивачу у власність не передавалося. Визначена в рішенні Великобагачанської районної ради від 23.05.2007р. вартість належного до продажу майна позивачем не сплачена у повному обсязі.
Статтею 15 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст. 3 Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено вичерпний перелік способів приватизації, при цьому така підстава виникнення у господарюючого суб’єкта права власності на нерухоме майно, як реконструкція чи поліпшення майна, ним не визначена.
Щодо посилання позивача на відшкодування вартості необхідних витрат вкладених в поліпшення майна здійснених за договором від 14.10.2003 року на підставі аудиторського звіту та за згодою відповідача, то судом зазначається, що поняття компенсації витрат та поняття права власності не є тотожними, та можуть слугувати предметом окремого позову.
Крім того при вирішенні даного спору слід керуватися нормами Закону України “Про приватизацію державного майна” та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в конкуренції з Цивільним кодексом України, як спеціальними нормами передбаченими для даного виду правовідносин.
Таким чином, позивач не набув у встановленому законом порядку права власності на спірне майно. Отже, позовні вимоги про визнання за ним цього права задоволенню не підлягають.
У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Білоусов С. М.
Повний текст рішення підписан: 11.10.2010 року
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.