Справа № 2-1033-1/10
2010 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
03 грудня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі :
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач відмовляється належно виконувати укладений між ними кредитний договір, внаслідок чого утворилась значна заборгованість, яку позивач просить стягнути з нього в судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг, який станом на 14.05.2010 р. становить в цілому 9 384, 71 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 5 481, 11 грн., заборгованість по кредитним відсоткам – 3 783, 60 грн., пеня по тілу кредиту та кредитних відсотках – 120 грн., а також стягнути судові витрати.
Відповідач у судове засідання не з’явився, як і у попередні судові засідання, хоча Відповідач у судове засідання не з’явився, як і у попередні судові засідання, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомляв, заяв про розгляд справи у його відсутність суду не надавав. Така поведінка відповідача свідчить про умисне ухилення від явки у судове засідання з метою уникнення небажаних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене та думку представника позивача, суд вважає за можливим винести рішення у відсутність відповідача, за наявними у справі доказами, яким задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
Так, 06.05.2006 р. між позивачем та відповідачем, як позичальником, був укладений кредитний договір № 010/6003/82/33919 ( а. с. 3), відповідно до якого, позивач надав відповідачеві кредит в сумі 6 500 грн. строком до 06.05.2008 р. А відповідач в свою чергу, взяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту в обумовлений строк та сплатити за це 0, 1 % річних, а в разі непогашення заборгованості за наступним платежем – сплатити проценти за кредитом в розмірі 24 % річних до моменту погашення заборгованості. Повернення кредиту мало проводитись шляхом щомісячного погашення позичальником в розмірі 10 % від залишку заборгованості на картковому рахунку до повного погашення за кредитом.
Проте, відповідно розрахунку заборгованості станом на 14.05.2010 р. за Договором ( а. с. 5), заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту склала 5 481, 11 грн. та по кредитним відсоткам – 3 783, 60 грн., що є доказом неналежного виконання відповідачем умов вищезазначеного кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене та на підставі умов Договору, позивач правомірно нарахував пеню по тілу кредиту та кредитним процентам в розмірі 120 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
Відповідно до наданих платіжних доручень ( а. с. 1), позивач за подання цього позову до суду, сплатив державне мито в сумі 93, 85 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 526, 625, 1050 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, 28.09.1978 р. н., ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б,: заборгованість по Кредитному договору № 010/6003/82/33919 від 06.05.2006 р. станом на 14.05.2010 р. в розмірі 9 384 (дев’ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 71 коп . та судові витрати на загальну суму – 213 (двісті тринадцять) грн. 85 коп., а всього – 9 598 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто сім) грн. 56 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: