ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2006 Справа № 33/23
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коршун А.О. ( доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі: Дейчман Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Садова А.В., довір. № 04/01-РФ від 03.01.2006 р.
відповідача: Рукавішников К.Р., довір. № 016-870 від 28.02.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006 р.
у справі № 33/23
за позовом закритого акціонерного товариства "Мінерал", м.Пологи, Запорізької області (далі- ЗАТ “Мінірал”)
до закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг (далі- ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання")
про стягнення 267862,41 грн.
В С Т А Н О В И В :
02.02.2006 року ЗАТ “Мінерал” подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” про стягнення заборгованності.
Позовна заява була обгрунтована тим, що відповідач отримавши за договором №12/03-сб від 24.11.2004 року продукцію, свої зобов”язання по оплаті 261 790,47 грн. своєчасно не виконав, а тому позивач просив суд стягнути заборгованність у сумі 261 790,47 грн., пеню у розмірі 6 071,94 грн. та витрати по справі.
14.02.2006 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 261 790,47 грн. основної заборгованності , 8 660,92 грн. пені та витрати по справі.
23.02.2006 року позивач подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог і посилаючись на те, що 13.02.2006 року відповідач здійснив часткову оплату, крім цього в січні 2006 року відповідачу була поставлена ще продукція, яка не була своєчасно оплачена, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 261 539,88 грн. заборгованності, 10 015,41 грн. пені та витрати по справі.
30.03.2006 року позивач подав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, і посилаючись на те, що після звірки розрахунків заборгованність відповідача перед позивачем складає 194 859,07 грн. і цю суму позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також просив стягнути пеню у розмірі 9 221,14 грн. і витрати по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006 року у справі №33/23 (суддя Разіна Т.І.) з відповідача на користь позивача стягнуто 194859,07 грн. основного боргу, 9 221 грн. пені, 2040,8 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” не погодившись з вказаним рішенням суду подало апеляційну скаргу.
Посилаючись на помилковість висновків суду, які покладені в основу рішення, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ЗАТ “Мінерал” у своєму відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
14.06.2006 року представником відповідача суду подано письмове клопотання (зареєстроване судом за вх.№4285), в якому посилаючись на те, що сума боргу у розмірі 194 859,07 грн. повністю погашена, 06.04.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” і введено мораторій, а під час дії мораторію не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань, а тому просить суд припинити провадження в частині стягнення суми боргу у розмірі 194 859,07 грн. і в частині стягнення пені відмовити у позові.
14.06.2006 року представником відповідача суду подано доповнення до апеляційної скарги (зареєстроване судом за вх.№4286), в якому посилаючись на те, що судом не було враховано факт порушення справи про банкрутство і введення мораторію під час дії якого не нараховується неустойка (штраф,пеня), просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу у позові.
Заслухавши у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, клопотання про припинення провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга і доповнення до апеляційної скарги, клопотання про припинення провадження у справі задоволенню не підлягають за наступних підстав.
24.11.2004 року між ЗАТ “Мінерал” (постачальник) та ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” (покупець) було укладено договір №12/03-сб за умовами якого “постачальник” зобов”язався поставити, а “покупець” зобов”язався прийняти та оплатити продукцію, асортимент, кількість і ціна якої зазначені в специфікаціях (а.с.14,15 т.1).
Найменування продукції, ціна та кількість сторонами була узгоджена у спеціфікації №1, додатковій угоді №1 від 24.01.2005 р. (специфікація №2), додатковій угоді №2 від 04.05.2005 року (специфікація №3) (а.с.15 зворотня сторона, а.с.17,18 т.1).
Відповідно до п.3.1 договору поставка продукції здійснюється залізничним траспортом на умовах FCA ст.Челюскин Придніпровської залізниці.
Відповідно п.5.1 в редакції протоколу урегулювання розбіжностей розрахунки за поставлену продукцію здійснюються “покупцем” шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “постачальника” протягом 10 банківських днів з моменту відгрузки продукції, у випадку нездійснення оплати протягом зазначеного строку, “покупець” виплачує “постачальнику” пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочки платежу (а.с.16 т.1)
Позивач у справі –ЗАТ “Мінерал”, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 261 790,47 грн., свої зобов”язання по договору виконав, а відповідач свої зобов”язання по оплаті продукції у строки, встановлені договором, виконав частково, не оплативши продукцію на суму 194859,07 грн.. Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами: -копіями квитанцій про приймання залізницею вантажу, копіями рахунків фактур, копіями платіжних доручень про часткову оплату.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.
Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приймаючи до уваги, що відповідач свої зобов”язання по оплаті отриманої продукції у сумі 194 859, 07 грн., у строки передбачені договором не виконав, суд вважає, що господарський суд, з”ясувавши всі обставини , які були доведені належними доказами , зробивши правильні висновки, без порушень норм матерільного та процесуального права, обгрунтовано своїм рішенням стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по договору та обгрунтовано стягнув за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання пеню у розмірі 9221, 14 грн. , розмір якої позивачем був правомірно визначений з урахуванням не умов договору, а обмежень встановлених чинним законодавством у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому рішення суду необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги та клопотання про припинення провадження у справі не можуть бути підставою для скасування рішення за наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту отримання відповідачем продукції спростовуються фактичними обставинами справи, яким господарський суд надав відповідну оцінку.
Так з доказів, які були досліджені господарським судом та апеляційним господарським судом вбачається, що факт відправки позивачем відповідачу продукції у відповідності до умов договору підтверджується копіями квитанції про приймання залізницею вантажу і відповідно до умов договору зобов”язання по оплаті у відповідача виникають з моменту саме відвантаження продукції, а тому доводи відповідача про неотримання продукції суд вважає безпідставними.
Доводи доповнення до апеляційної скарги та клопотання про припинення провадження у справі також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки оплата відповідачем після прийняття судом рішення суми заборгованості у розмірі 194 859, 07 грн. свідчить лише про виконання відповідачем своїх зобов”язань по договору та про добровільне виконання прийнятого судом рішення.
З матеріалів справи вбачається, що пеня у розмірі 9 221, 14 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання, яка була стягнута рішенням суду , позивачем була розрахована за період з 12.12.2005 р. по 30.03.2006 р.. Провадження у справі про банкрутство відповідача № Б29/64/06 порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 р. і цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, термін яких настав до дня введення мораторію.
Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Приймаючи до уваги, що мораторій на задоволення вимог кредиторів введено ухвалою господарського суду від 06.04.2006 р., сума пені 9 221, 14 грн., яка була розрахована за період з 12.12.2005 р. 30.03.2006 р. була стягнута рішенням суду від 30.03.2006 р. , тобто рішення про стягнення судом пені було прийнято до введення мораторія, а тому посилання на мораторій, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, є безпідставними, оскільки введення мораторію після дати прийняття рішення судом є підставою для зупинення виконання наказу суду про стягнення пені у виконавчому провадженні.
За таких підстав, суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 33/23 в частині стягнення основного боргу та в частині відмови у стягненні пені відмовити, апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні клопотання закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг про припинення провадження у справі № 33/23 в частині стягнення основного боргу та в частині відмови у стягненні пені- відмовити.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006 р. у справі № 33/23 залишити без змін.
Головуючий А.О.Коршун
Судді: О.М.Виноградник
О.В.Джихур