Справа № 2-969-2007

Рішення

іменем України

          15 листопада  2007 року                            Горохівський районний суд

                                                                             Волинської області

в складі:

головуючого                                                                 Ковальчука В.Д.

при секретарі                                                                 Домбровській З.П.

за участю позивача                                                       ОСОБА_1

відповідача                                                                    ОСОБА_2,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Горохові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку,

встановив:

          ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1, укладеного в усній формі між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в серпні 2006 року, визнання за нею права власності на житловий будинок з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,56 га, яка належала покійному ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1.

          Мотивує свій позов тим, що 10 серпня 2006 року вона купила в ОСОБА_2 за 5 000 (п'ять тисяч) гривень житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1. Позивач сплатила відповідачу всю домовлену суму грошей за будинок. Нотаріально цей договір не було посвідчено через відсутність в ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на житловий будинок.

          Відповідач, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав повністю, пояснив, що дійсно 10 серпня 2006 року він продав належний йому житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за 5 000 гривень, який сплатив всю цю суму в день укладення договору. Договір купівлі-продажу будинку нотаріально посвідчено не було через відсутність в нього правовстановлюючих документів на житловий будинок.

          Заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

          Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

          З заповіту, складеного 27 березня 1999 року за Р № 6 видно, що ОСОБА_3 все належне йому майно заповів ОСОБА_2.

          Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

          З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину, хоча правовстановлюючих документів на житловий будинок не виробив.

          Судом встановлено, що ОСОБА_2 10 серпня 2006 року продав належний йому житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за 5 000 гривень, хоча даний договір не було посвідчено через відсутність в ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на житловий будинок.

          А тому суд вважає, що слід визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в серпні 2006 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1.

          Згідно з статтею 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

          Cудом встановлено, що ОСОБА_1 придбала в ОСОБА_2 вищевказаний житловий будинок, який розміщений на земельній ділянці площею 0,56 га, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1 належала покійному ОСОБА_3, а тому визнає її право власності на цю земельну ділянку.

          Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України

                             ст. ст. 220, 392 ЦК України

                             суд,-

вирішив:

          Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в серпні 2006 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Губин-Перший, АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,56 га, яка належала покійному ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Головуючий                                                                  В.Д.Ковальчук