Лугинський районний суд  Житомирської області  

Справа № 2-А- 2732/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

29 листопада  2010 року                                                                                                 смт. Лугини  

  Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.  

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та     стягнення невиплачених коштів, -    

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_1  зв   ернулася  до суду із адміністративним позовом, в якому просила   визнати дії відповідача -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  їй у     повному розмірі  допомоги передбаченої  ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с   тягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на її користь 4386,00 грн.   недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,     передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   за період з 01.06.2009 року по 01.01.2010 року   .    

Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивачка в судове  засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона  просить зазначену справу розглянути  в попередньому судовому засіданні без її участі; позовні вимоги підтримує.  

Представник   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення   у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути  в попередньому судовому засіданні без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1, виданого 15   .04.2008   року Житомирською облдержадміністрацією та проживала  в смт. Лугини, Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.  

Згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати.  

Так як позивачка та її син проживали в смт. Лугини, Житомирської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказану допомогу в зазначеному розмірі щомісяця, однак допомога їй виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».          

У відповідності до вимог  ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.  

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.  

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються  управління праці та соціального захисту населення відповідних  районних  державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.  

Стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції чинній на момент звернення позивачки до суду) передбачала річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.  

Згідно ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивачки до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме:  

розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:  

з 01.04.2009 р.-625 грн., з 01.07.2009 р.-630 грн., з 01.10.2009 р.-650 грн., з 01.11.2009 р.-744 грн., з 01.01.2009р.-869 грн.  

  сума невиплачених позивачці  коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період   з   01.06.   2009 року по 31.01.2010 року   за мінусом отриманих коштів становить 4384,00 грн.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.  

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).  

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).  

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.  

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.  

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

  Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.  

Тому виплатою зазначених допомог у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.  

Так як,  розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідач, тому  суд стягує  заборгованість з розпорядника коштів -   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.  

  Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99(в редакції чинній на момент звернення позивачки до суду), 100(в редакції чинній на момент звернення позивачки до суду), 161,163  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  37, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік",  суд,-  

  ПОСТАНОВИВ :  

  Адміністративний позов задовольнити частково.      

Визнати дії відповідача -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати   ОСОБА_1   у повному розмірі допомоги   ,   передбаченої  ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  протиправними.  

  Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь ОСОБА_1 4384   ( чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,     передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з   01.06.   2009 року по 31.01.2010 року.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

      Апеляційна скарга на постанову  суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд протягом десяти  днів з дня  отримання копії цієї постанови.              

  Суддя: