Лугинський районний суд  Житомирської області  

Справа № 2-А- 1457/10  

П О С Т А Н О В А    

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

26 листопада 2010 року                                                                                  смт. Лугини  

Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді          Нечуй Б.П.  

при секретарі                   Маслаковій І.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі   про визнання дій протиправними та       стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-    

В С Т А Н О В И В :  

17.12.2009 року ОСОБА_1  звернулася  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила  визнати дії відповідача -   управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо невиплати їй у повному розмірі доплати до пенсії,  передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; стягнути  з   управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі     на його користь недоплачену доплату до пенсії, передбачену  ч.2 ст. 39 Закону України №796 в сумі 7655,60 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.  

Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивачка в судове  засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути  без її участі.  

Представник    управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи; про причини неприбуття суд не повідомив.  

Від зазначеного управління надійшло заперечення    у відповідності до якого вони просять відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серія НОМЕР_1, виданого  01.12.1993 року Житомирською облдержадміністрацією,  з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року перебувала на обліку в УПФУ в Лугинському районі та отримувала підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та проживала в  с. Калинівка Лугинського району Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до   зони   посиленого радіоекологічного контролю.  

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні     посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.  

Частиною 2 статті 39 зазначеного Закону України встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується в розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.  

Так як  позивачка є непрацюючим пенсіонером та постійно проживала  в с. Калинівка Лугинського району, територія якого віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, тому вона повинна отримувати вказані виплати  в зазначених розмірах щомісяця,  однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.  

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства ( в редакції чинній на день звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  чи інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.    

Відповідно до ч.1 ст.. 100 КАС України ( в редакції чинній на день звернення  до суду) порушення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.    

Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.  

Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.  

У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.  

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.  

Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.  

Отже, згідно зазначеного Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивачки.  

Однак, згідно   Додатку №3 до розділу І "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Додатку №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік" до Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік"  передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотації у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.  

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій.  

Тобто, суд приходить до висновку, що оскільки  Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ,  Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.  

Розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:    

з 01.12.2008р.-605 грн.,  з 01.04.2009р.-625 грн., з 01.07.2009р.-630 грн., з 01.10.2009р.-650 грн., з 01.11.2009р.-744 грн.                          

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2008-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.  

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).  

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).  

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.  

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.  

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року в справі №1-28/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.    

Такою ж є  правова позиція Верховного Суду України, викладена у його постановах від 24 червня та 1 липня 2008 року.  

Враховуючи те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАСУ  суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони звернулись, тому суд виходить за межі позовних вимог та   приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України  в Лугинському  районі провести   нарахування  та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії  як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення,    передбачене ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік"  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення   за період  з 01.01.2009 року по 17.12.2009 року.  

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99( в редакції чинній на день звернення  до суду),100( в редакції чинній на день звернення  до суду), 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.       39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", суд,-  

ПОСТАНОВИВ :  

  Адміністративний позов задовольнити частково.        

Визнати дії відповідача -   управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо не перерахування та невиплати  ОСОБА_1  у повному розмірі  підвищення до пенсії,     передбаченої  ч. 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  01.01.2009 року по 17.12.2009  протиправними.  

Зобов'язати управління  Пенсійного фонду України в Лугинському районі   провести нарахування  та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії  як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення,    передбачене ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік"  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення   за період  з 01.01.2009 року по 17.12.2009 року.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Апеляційна скарга  на постанову  суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.  

Суддя: