Лугинський районний суд  Житомирської області  

Справа № 2-А- 2159/10  

П О С Т А Н О В А    

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

26 листопада 2010 року                                                                                  смт. Лугини  

Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.  

при секретарі                  Маслаковій І.Ю.                              

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області   про визнання дій протиправними та  стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :  

  25.12.2009  року  ОСОБА_1  звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив    визнати дії відповідача -   Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у перерахунку та виплаті  у повному розмірі недоплачених коштів,  передбачених ч.2  ст. 39 та ч.2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня по грудень 2009 року протиправними; стягнути  з   Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь  недоплачену доплату до пенсійного забезпечення,  передбачену ч.2  ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 16310,00 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та 936,58 грн. додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ч.2 ст. 51  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.  

Зазначені вимоги позивача обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати йому виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивач в судове  засідання не з'явилася. Від нього надійшла письмова заява у відповідності до якої він просить зазначену справу розглянути  без його участі в попередньому судовому засіданні; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

Представник    Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області  в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи; про причини неприбуття суд не повідомив.  

Від зазначеного управління надійшло заперечення    у відповідності до якого вони просять відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач  є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого  16.01.1995 року Житомирською облдержадміністрацією,  з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області УПФУ, отримував підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткову пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживав в с. Нова Рудня Лугинського району Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.  

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.  

Розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:    

з 01.12.2008р.-605 грн., з 01.04.2009р.-625 грн., з 01.07.2009р.-630 грн., з 01.10.2009р.-650грн., з 01.11.2009р.-744грн.  

Так як  позивач є непрацюючим пенсіонером та постійно проживав  в  с. Нова Рудня Лугинського району, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказані виплати  в зазначених розмірах щомісяця,  однак вони виплачувались  йому частково, у фіксованому розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.  

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства ( в редакції чинній на день звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  чи інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.    

Відповідно до ч.1 ст.. 100 КАС України ( в редакції чинній на день звернення  до суду) порушення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.    

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.  

Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.  

У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.  

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.  

Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.  

Отже, згідно зазначеного Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивача.  

Однак, згідно   Додатку №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік" до Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" до Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік"    передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотації у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.  

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій.  

Тобто, суд приходить до висновку, що оскільки   Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік"  передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.  

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України   від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ     «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до частини першої статті   51   Закону України    «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну  здоров’ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Р   озмір мінімальної пенсії за віком в спірний період становив:   з 01.10.2008р.-498грн., з 01.11.2009р.-573грн.    

За таких обставин позивач  має право на призначення   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю,   у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,  при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають частина друга статті 51 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.  

Зі статті 51  Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 3, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене  суд не бере до уваги  положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 3, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51  Закону № 796-ХІІ.  

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.    

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.  

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

Тому  відмова відповідача у перерахунку та виплаті  зазначеної додаткової пенсії є протиправною.  

Враховуючи те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАСУ  суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони звернулись, тому суд виходить за межі позовних вимог та   приходить до висновку про       зобов'язання управління  Пенсійного фонду України в Лугинському районі провести нарахування  та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії  як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення,    передбаченої ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік»  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення      за період   з 01.01.2009 року по 25.12.2009  року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  особі, віднесеній до категорії 3,   передбаченої ч.2 ст.  51 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі   25 процентів мінімальної пенсії за віком,     встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   ,     з урахуванням фактично виплачених коштів по виплаті додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю,  особі, віднесеній до категорії 3,   за період   з  01.01.2009 року по 25.12.2009  року.    

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99( в редакції чинній на день звернення  до суду), 100( в редакції чинній на день звернення  до суду), 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.  39, 51, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-  

ПОСТАНОВИВ :  

  Адміністративний позов задовольнити частково.        

Визнати дії відповідача -  Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не перерахування та невиплати ОСОБА_1  у повному розмірі  підвищення до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю,  особі, віднесеній до категорії 3,  передбачених  ч. 2 ст.39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з 01.01.2009 року по 25.12.2009  року    протиправними.  

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування  та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії  як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення,    передбачене ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік»  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення   за період  з 01.01.2009 року по 25.12.2009  року.  

Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування  та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  особі, віднесеній до категорії 3,   передбаченої ч.2 ст.  51 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі   25 процентів мінімальної пенсії за віком,     встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  ,   з урахуванням фактично виплачених коштів по виплаті додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю,  особі, віднесеній до категорії 3,   за період   з  01.01.2009 року по 25.12.2009  року.    

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Апеляційна скарга  на постанову  суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня  проголошення постанови суду.  

  Суддя: