Лугинський районний суд  Житомирської області  

Справа № 2-А-2887/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

30 листопада 2010 року                                                                смт. Лугини                                                                                              

  Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.  

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та     стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. ст.. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   ,-    

  В С Т А Н О В И В :  

  24.02.2010 року ОСОБА_1   звернулася  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила   визнати дії відповідача -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  їй     у     повному розмірі  допомог та доплат   ,   передбачених  ст.ст. 37,39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с   тягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на її користь 50626,63   грн. недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,     передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 30.11.2008 року та недоплачену   доплату   до заробітної плати, передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 2530,80 грн. за період з  01.01.2008 року по 31.12.2008 рік.  

  Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивачка в судове  засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути  в попередньому судовому засіданні без її участі; позовні вимоги підтримує.  

Представник   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення   у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути  в попередньому судовому засіданні  без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачка   являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого  12.11.1994 року Житомирською облдержадміністрацією,   працювала  з  09.02.1996   року по 11.12.2002 року в ТОВ «Липники»,   яке знаходиться  в  с. Липники   Лугинського району, з 23.02.2003 року 30.11.2008 року  в Коростенській районній державній лікарні ветеринарної медицини, отримувала з січня 2008 року по грудень 2008 року в Коростенській районній державній лікарні ветеринарної медицини щомісячну грошову допомогу в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,     передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.  

Так як  позивачка  працювала   в ТОВ «Липники»,   яке знаходяться с. Липники Лугинського району Житомирської області , територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.  

Відповідно до вимог  ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.  

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.  

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються  управління праці та соціального захисту населення відповідних  районних  державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.  

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства ( в редакції чинній на день звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  чи інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.      

Відповідно до ч.1 ст.. 100 КАС України ( в редакції чинній на день звернення  до суду) порушення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.    

Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.  

З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме:  

з 01.01.1996 р.-15 грн., з 01.01.1998 р.-45 грн., з 01.07.1998р.-55 грн., з 01.01.1999 р.-74 грн., з 01.04.2000 р.-90 грн., з 01.07.2000 р.-118 грн., з 01.01.2002р.-140 грн., з 01.07.2002 р. – 165 грн.                            

  сума невиплачених позивачці коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з  вересня 1996 року по липень 1998 року, з вересня 2001 року по грудень 2002 року   за мінусом отриманих коштів становить 4945,20 грн.  

  Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці”  встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.  

Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.  

До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.  

Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення  провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.  

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).  

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).  

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.  

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.  

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

  Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.  

Тому виплатою зазначеної  доплат та допомоги твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.  

Так як,  розпорядником коштів і в спірний період часу ( з   вересня 1996 року по грудень 2002 року)   і тепер є відповідач, тому  суд стягує  заборгованість з розпорядника коштів -   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.  

Оскільки у відповідності до ч.2 ст. 11 КАСУ  суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони звернулись, тому суд виходить за межі позовних вимог та     приходить до висновку про стягнення з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь  ОСОБА_1 4945,20грн.  доплати   до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  вересня 1996 року по липень 1998 року, з вересня 2001 року по грудень 2002 року   (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).  

В частині   визнання дій відповідача -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  позивачці     у     повному розмірі  допомог   ,   передбачених  ст. 37  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та доплат   ,   передбачених  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 01.04.2003 року по 30.11.2008 року протиправними; с   тягнення з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на її користь 50626,63   грн. недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,     передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 30.11.2008 року та недоплаченої   доплати   до заробітної плати, передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 01.04.2003 року по 30.11.2008 року, суд вважає, що необхідно відмовити, оскільки управлінням праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації не є розпорядником зазначених коштів (   розпорядником вказаних коштів  є   управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації).  

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99( в редакції чинній на день звернення до суду), 100( в редакції чинній на день звернення до суду), 161,163  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 37,39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст..100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд,-  

ПОСТАНОВИВ :  

  Адміністративний позов задовольнити частково.      

Визнати дії відповідача -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати   ОСОБА_1   у повному розмірі  доплат,  передбачених  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  вересня 1996 року по грудень 2002 року     протиправними.  

  Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь  ОСОБА_1 4945 (чотири тисячі дев’ятсот сорок п’ять ) грн. 20 коп. доплати   до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  вересня 1996 року по липень 1998 року, з вересня 2001 року по грудень 2002 року   (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

  Апеляційна скарга  на постанову  суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови суду.  

  Суддя: