№1-35
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі БАБИЛЬОВІЙ А.В., за участю державного обвинувача -помічника військового прокурора Деснянського гарнізону лейтенанта юстиції БОРЧАКОВСЬКОГО М.Б., потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30.,ОСОБА_31., ОСОБА_32., ОСОБА_33. і ОСОБА_34., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1414
лейтенанта ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в місті Володимир-Волинський Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, не одруженого, в Збройних Силах України з серпня 2001 року, в тому числі на офіцерських посадах з липня 2005 року, командира навчального взводу навчальної роти військової частини А-1414, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
Протягом листопада 2006 року ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою і начальником за військовим званням для військовослужбовців строкової служби навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини А-1414, висловлюючи невдоволення неналежним виконанням його, ОСОБА_1А, вказівок, застосовував насильство до підлеглих по службі, що виразилося у завданні потерпілим солдатам ОСОБА_30., ОСОБА_31. та ОСОБА_29., кожному окремо, фізичного болю.
Зокрема, 10 листопада 2006 року біля 14 годин він, ОСОБА_1, наніс удар правою ногою взутою у черевик з високим берцем по правій нозі ОСОБА_30., а 28 листопада того ж року в різний час - по одному удару правою ногою взутою у черевик з високим берцем по ногахОСОБА_31. та ОСОБА_29.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 49, 59 та 119 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують кожного військовослужбовця бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, поважати гідність інших людей, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище фактичним обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що дійсно завдав в різний час у листопаді 2006 року незначних ударів ногою по ногах потерпілих, намагаючись у такій спосіб створити умови для беззастережної покори серед підлеглих військовослужбовців.
Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.З ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_1А, який, будучи військовою службовою особою, застосував насильство щодо підлеглих, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 424 КК України.
2
Органи досудового слідства ставили у вину підсудному також порушення ним вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби та ст. ст. 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про те суд виключає їх з його обвинувачення, оскільки вони мають загальні положення і не розкривають конкретної суті службових обов'язків ОСОБА_1як військової службової особи.
Крім того, органи досудового слідства ставили у вину підсудному ОСОБА_1У в контексті його звинувачення за ч. 2 ст. 424 КК України й те, що він: 23 листопада 2006 року після команди "Відбій" підняв з ліжок підлеглий особовий склад та примусив його виконати фізичну вправу "віджимання від підлоги", реагуючи у такій спосіб на порушення тиші у спальному приміщенні; 26 листопада 2006 року образив нецензурно підлеглого рядового ОСОБА_2. і вимагав від останнього написати учбовий конспект замість нього, ОСОБА_1А, а 28 листопада того ж року двічі примушував особовий склад виконати команду "Спалах", під час якої підлеглі йому військовослужбовці імітували свої дії в умовах застосування зброї масового знищення, поєднуючи з виконанням фізичної вправи "віджимання від підлоги", у тому числі з додатковим навантаженням, оцінюючи перелічені дії підсудного, як застосування ним нестатутних заходів впливу щодо підлеглих.
Водночас, за змістом закону застосування військовою службовою особою нестатутних заходів впливу до підлеглого утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, виключно за умови, що такі дії завдали істотної шкоди.
Оскільки в судовому засіданні не здобуто будь-яких даних, які могли б вказувати на спричинення вказаними вище діями ОСОБА_1істотної шкоди, не містять таких даних й матеріали справи, зокрема і висунуте щодо підсудного обвинувачення, тому суд виключає з обвинувачення підсудного ОСОБА_1за ч. 2 ст. 424 КК України вказівку на застосування ним нестатутних заходів впливу.
Не містять перелічені вище дії ОСОБА_1й ознак застосування насильства до підлеглих, оскільки вони не пов'язані із завданням фізичного насильства безпосередньо, а також не поєднувалися і з реальними погрозами його застосування.
Призначаючи підсудному ОСОБА_1У покарання, суд бере до уваги те, що він розкаявся у вчиненому, а також те, що його протиправні дії були викликані неналежним виконанням обов'язків по службі з боку потерпілих.
Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, а також прохання потерпілих не позбавляти підсудного волі, суд знаходить можливим в даному конкретному випадку застосувати до підсудного ст. 69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, зазначеної в санкції ч. 2 ст. 424 КК України, із застосуванням ст. 58 КК України, і не позбавляти його на підставі ст. 54 КК України військового звання, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст. 69 КК України за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
На підставі ст.58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження на той самий строк, з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_1. у розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - підписку про невиїзд - скасувати.
Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.