№1-41
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕР ЛАНОВА СМ., при секретарі ДІРЕНКО Н.В. , за участю заступника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ПОДИБАЙЛА В.Ю., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_4., потерпілих - ОСОБА_2. і ОСОБА_3., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-3435
солдата запасу ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в селі Павлівка, Генічеського району, Херсонської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, звільненого з військової служби 25 квітня 2007 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
В період з 18 квітня по 29 грудня 2006 року ОСОБА_1проходив військову службу у військовій частині А-3435 на посаді командира 2-го відділення 1-го навчального взводу у військовому званні "молодший сержант".
26 листопада 2006 року, близько 23 години ОСОБА_1, будучи начальником за посадою та військовим званням для підлеглих йому по службі військовослужбовців строкової служби солдат ОСОБА_2. і ОСОБА_3., демонструючи свою уявну перевагу над підлеглими, наніс останнім в область сідниць по одному удару бляхою солдатського поясного ременю, а також по одному удару кулаком правої руки по схрещеним на лобі долоням рук потерпілих, заподіявши останнім фізичний біль.
Своїми діями ОСОБА_1порушив вимоги ст.ст.59 і 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військового начальника бути ввічливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі та гідності, чим перевищив надану йому владу у виді застосування насильства щодо підлеглих.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину.
Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1А у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.З ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Крім того, органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військових статутів суд виключає ъ обвинувачення ОСОБА_1А, оскільки вони мають загальний характер і не визначають конкретних обов'язків підсудного по службі.
Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою і начальником за посадою та військовим званням щодо потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, застосував щодо
2
останніх насильство, що виразилося у заподіянні потерпілим побоїв, тому дії підсудного кваліфікує за 4.2 ст. 424 КК України.
При призначенні підсудному ОСОБА_1У покарання суд враховує те, що він розкаявся у вчиненому, дав негативну оцінку своїм діям, самі обставини вчинення підсудним злочину, а саме те, що він неправильно усвідомлював інтереси служби, попросив вибачення у потерпілих, які прийняли його вибачення та просили не позбавляти ОСОБА_1А волі.
Перелічені обставини суд визнає такими, що значно пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, а тому, беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до служби в армії, так і під час її проходження характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд знаходить в можливим застосовувати до ОСОБА_1А ст.69 КК України і призначити йому за ч.2 ст.424 КК України покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті та не позбавляти його волі, оскільки вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Призначене ОСОБА_1покарання не виконувати, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - нагляд командування військової частини А-1317 - скасувати.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі: камуфльовану куртку - повернути ОСОБА_2., поясний ремень з бляхою - повернути ОСОБА_3., бляху від поясного ременя - повернути ОСОБА_1.
Вирок може бути оскарженим і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізон^ протягом 15 діб з моменту його проголошення.