1-36
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі ДЮРДЄВІЙ О.Д., за участю державного обвинувача - військового прокурора Чернігівського гарнізону підполковника юстиції КУРИЛА П.М., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду Київського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України
прапорщика ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в місті Мена Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає за останньою, не судимого, призваного на військову службу Борзнянським РВК Чернігівської області у листопаді 1999 року, інспектора прикордонної служби інспекторського поста "Єліно" прикордонної застави "Гута Студенецька", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 419, ч. 1 ст. 366 КК України
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
6 серпня 2006 року ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою та, виконуючи службові обов'язки у складі прикордонного наряду з охорони державного кордону України в пункті пропуску для залізничного сполучення "Щорс" в місті Щорс Чернігівської області по перевірці документів в осіб, що виїжджають за межі України та прибувають на територію України залізничним транспортом, порушуючи статутні правила несення прикордонної служби, вніс до офіційного документа - паспорту громадянина Азербайджану ОСОБА_2. завідомо неправдиві відомості - проставив датоштамп №024, який надає дозвіл на виїзд з України, та відразу поставив вказаний датоштамп №024 з дозволом на в'їзд до України з датою 8 серпня 2006 року, а також склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ - імміграційну картку вказаній особі з дозволом на в'їзд до України, хоча ОСОБА_2фактично державного кордону України не перетинав.
Вказаними діями ОСОБА_1 як особа, що входила до складу прикордонного наряду з охорони державного кордону України в пункті пропуску для залізничного сполучення, порушив статутні правила несення прикордонної служби, а саме: вимоги ст. ст. 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 19 п.п. 6, 8, 11 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", розд. 12 п. 162, розд. 20 п.п. 311, 314 - 318 "Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю", введеної в дію наказом № 711 Адміністрації державної прикордонної служби України від 5 жовтня 2004 року, п. 1.3.3 "Інструкції про встановлення додаткових режимних правил в зонах прикордонного контролю пунктів пропуску (пунктів контролю, пунктів місцевого пропуску) через державний кордон на ділянці Чернігівського прикордонного загону", введеної в дію наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 84 від 1 лютого 2005 року, п. 4.1 "Інструкції про встановлення режиму в пунктах пропуску (пунктах контролю, пунктах місцевого пропуску) через державний кордон на ділянці Чернігівського прикордонного загону та контроль за його додержанням", введеної в дію наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 85 від 1 лютого 2005 року, які зобов'язують військовослужбовця Державної прикордонної служби, що перебуває у складі прикордонного наряду, дотримуватися законів, а також інших нормативно-правових актів з питань охорони державного кордону, зокрема здійснювати встановлений прикордонний контроль, перевіряючи документи іноземців, також забезпечувати дотримання всіма особами прикордонного режиму.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у викладеному вище обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення злочинів, пояснивши, що протягом 2006 року він дійсно заступав до складу прикордонного наряду з охорони державного кордону України і виконував службові обов'язки в пункті пропуску для залізничного сполучення "Щорс" по перевірці документів осіб, що виїжджають за межі України та прибувають на територію України залізничним транспортом. .Як далі пояснив підсудний, виконуючи службові обов'язки у вказаному наряді, він з порушенням встановленого прикордонного режиму та порядку перетинання державного кордону України громадянами 6 серпня 2006 року, достовірно знаючи про те, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2. фактично державного кордону України не перетинав, вніс до офіційного документу - його паспорту завідомо неправдиві відомості (датоштамп №024 про виїзд та в'їзд до України), а також склав та видав цій особі завідомо неправдивий офіційний
2
1-36
документ - імміграційну картку з дозволом на в'їзд до України.
Крім особистих показань вина ОСОБА_1у порушенні статутних правил несення прикордонної служби та службовому підробленні підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.З ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_1, який будучи особою, що входить до складу наряду з охорони державного кордону України, порушив статутні правила несення прикордонної служби, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 419 КК України.
Дії ОСОБА_1, який будучи військовою службовою особою, здійснив службове підроблення шляхом внесення до офіційного документу (паспорта громадянина Азербайджана) завідомо неправдиві відомості, склав і видав завідомо неправдивий документ (імміграційну картку), суд кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України.
Суд виключає з обвинувачення підсудного ОСОБА_1вказівку на порушення ним вимог ст.ст. 58 і 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, оскільки вказані норми не передбачають спеціальних правил несення прикордонної служби.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1суд визнає обставинами, що пом'якшують його покарання те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, дав негативну оцінку своїм протиправним діям.
Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, до кримінальної відповідальності притягується вперше, як до служби, так і під час її проходження характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає останню, суд вважає можливим із застосуванням ст.69 КК України не призначати ОСОБА_1додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, передбачене в санкції ч.1 ст.366 КК України.
У той же час, враховуючи особу винного та обставини справи, суд не знаходить підстав для ізоляції підсудного, а тому вважає можливими застосувати до нього ст.58 КК України і замінити позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 325, 330, 332 КПК України, військовий суд
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 419 та ч. 1 ст. 366 КК України, за якими призначити йому покарання:
· за ч. 1 ст. 419 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців;
· за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.58 КК України замінити ОСОБА_1позбавлення волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців службовим обмеженням для військовослужбовців на той самий строк з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення ОСОБА_1. в дохід держави у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - підписку про невиїзд - скасувати.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі: імміграційну картку громадянина Азербайджану ОСОБА_2. - зберігати при матеріалах справи; паспорт громадянина Азербайджану ОСОБА_2. - передати за належністю ОСОБА_2.; Книги і журнали, що зазначені на а.с. 122 т.1, а також датоштамп №024 - передати належному володільцю-військовій частині 2253.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до
військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону
протягом 15 діб з моменту його проголошення.