№1-38

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року                                                                                                                   місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі ГУРІН О.А., за участю державного обвинувача - військового прокурора Деснянського гарнізону - підполковника юстиції КОЗАКЕВИЧА С.В., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2., потерпілих - ОСОБА_3. і ОСОБА_4., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1414

старшого прапорщика    ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в

селі Боденьки, Вишгородського району, Київської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не судимого, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, призваного на військову службу Вишгородським РВК Київської області у червні 1987 року, командир автомобільного взводу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою і начальником за посадою та військовим званням для підлеглого солдата ОСОБА_5, в розташуванні роти військової частини А-1414, в присутності інших військовослужбовців, висловлюючи своє невдоволення з приводу неналежного виконання останнім обов'язків чергового роти, наніс удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_5, чим спричинив потерпілому фізичний біль.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 58, 59 і 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військового начальника бути ввічливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі та гідності, чим перевищив надану йому владу у виді застосування насильства щодо підлеглого.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1ою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, та крім того, пояснив, що будучи командиром автомобільного взводу роти матеріального забезпечення та тимчасово виконуючи обов'язки командира цієї ж роти, 18 січня 2007 року отримав усне зауваження від начальника штабу частини за невихід 17 січня того ж року на ранкову фізичну зарядку особового складу роти матеріального забезпечення. Після цього він, ОСОБА_1, з приводу не виходу на ранкову фізичну зарядку особового складу роти зробив зауваження ОСОБА_5, який 17 січня 2007 року ніс службу черговим роти, однак останній проігнорував його зауваження. Будучи цим невдоволеним, він, ОСОБА_1 наніс удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_5. Також підсудний уточнив, що діяв виключно в інтересах служби, наміру принизити честь і гідність потерпілого не мав.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Органи досудового слідства поставили також у вину ОСОБА_1кваліфікуючу ознаку - застосування 20 січня 2007 року до потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 нестатутних заходів впливу, що виражені у розрізані ОСОБА_1 ножем футболки, одягнутої на ОСОБА_5, а також у розірванні руками футболки на ОСОБА_6.

Однак, враховуючи те, що за змістом ч.2 ст.424 КК України зазначені дії ОСОБА_1 за своїми наслідками не є такими, що заподіяли істотну шкоду, то суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_1 дану кваліфікуючу ознаку як зайво вмінену.

Крім того, органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст.ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військових статутів суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вони мають загальний характер і не визначають конкретних обов'язків підсудного по службі.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою і начальником за посадою та військовим званням щодо потерпілого ОСОБА_5, застосував щодо останнього насильство, що виразилося у заподіянні потерпілому побоїв, тому дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

2

При призначенні підсудному ОСОБА_1покарання суд враховує те, що він розкаявся у вчиненому, а також те, що його протиправні дії були викликані неналежним виконанням обов'язків по службі з боку потерпілого ОСОБА_5.

Беручи до уваги вказані обставини та враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, як до служби, так і під час її проходження характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також прохання потерпілих не позбавляти підсудного волі, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_1 ст.69 КК України із застосуванням ст. 58 КК України та не позбавляти його на підставі ст.54 КК України військового звання, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.299, 323, 324, 325, 330, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.

На підставі ст.58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_1покарання у виді службового обмеження на той самий строк, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_1. в дохід держави у розмірі 10 (десять) відсотків.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - підписку про невиїзд - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ по справі - футболку армійського зразка солдата ОСОБА_3., яка зберігається при матеріалах справи - знищити.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення-.