справа  № 2-а-449/10

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 листопада 2010 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:  

головуючого судді             -    Цвітайла П.В.,  

при секретарі                      -     Дрижирук Л.М.,                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тація Олександра Леонідовича,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень;-

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача –  інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тація Олександра Леонідовича,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в адміністративному позові зазначив, що дійсно 25 жовтня 2010 року, керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Опель-Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Харків, з швидкістю 90 кілометрів на годину, але  був зупинений інспектором ДПС, який повідомив, що швидкість його автомобіля була 114 кілометрів на годину і склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення за перевищення швидкості, у вигляді штрафу в сумі 255 гривень, з таким рішенням позивач не згоден, оскільки швидкість не перевищував і просить скасувати постанову, про накладення на нього адміністративного штрафу.  

У відкрите судове засідання позивач – ОСОБА_1, не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку. ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю  (а.с. 16).  

Відповідач – інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тацій Олександр Леонідович в зал судового засідання не з’явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся н в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15), але   до суду будь-яких заперечень відповідач взагалі не надав.      

 Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

Суд, системно дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до переконання, що позов слід задовольнити  повністю з таких підстав.  

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тація О.Л. 25 жовтня 2010 року, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 052198 від 25 жовтня 2010 року (а.с. 5), виніс постанову серії ВІ № 130146 від 25 жовтня 2010 року  по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 13), якою притягнув ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень у зв’язку з тим, що останній порушив вимоги п. 12.6 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 876 від 01 жовтня 2008 року.       Зокрема, перевищив швидкість на 24 кілометри на годину, тобто рухався із швидкістю 114 кілометрів на годину.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає коли перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил (у тому числі Правил дорожнього руху), належать до сукупності доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Суд не може прийняти, як доказ вчинення правопорушення  ОСОБА_1, показання вимірювача швидкості «Іскра», як встановлену швидкість руху саме автомобіля позивача, оскільки до суду взагалі не надано: свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, свідоцтва про визнання приладу,  в матеріалах протоколу та постанові взагалі відсутні дані як був налаштований вимірювач швидкості «Іскра», який був встановлений тип цілі та ін., взагалі відсутні дані чи допущений інспектор Тацій О.Л., який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами, маршрут патрулювання. В протоколі ніяких інших доказів, зокрема свідків порушення та фіксації швидкості приладом взагалі не вказано, хоча ОСОБА_1, зазначав в протоколі, що не згоден з порушенням.  

Таким чином належних доказів на обґрунтування правомірності прийнятого інспектором ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тацієм О.Л., щодо винесення постанови серії ВІ № 130146 від 25 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної 25 жовтня 2010 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень та доказів вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у зв’язку з порушенням ним вимог пункту 12.6 Правил дорожнього руху, відповідачем взагалі не надано, як і не було встановлено під час розгляду даної адміністративної справи.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.  

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Виходячи із змісту ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину  і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено  обвинувальним  вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може  ґрунтуватися  на  доказах,  одержаних  незаконним шляхом, а також  на  припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

На думку суду дана норма Конституції є загально правовою вимогою, яка визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінально-процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.  

З огляду  на наведене вище суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення щодо накладення адміністративного стягнення, по ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є його основним обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 11 КАС України.  

 Підсумовуючи все вище викладене в сукупності суд, вважає, що постанова серії ВІ № 130146 по справі про адміністративне правопорушення від 25 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, оскільки не доведено, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, і є всі законні підстави для суду, щоб задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1, повністю.  

Задовольняючи позовні вимоги позивача – ОСОБА_1 до  інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тація Олександра Леонідовича,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень повністю, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, розсудливості, верховенства права та законності відповідно до вимог ст.ст. 2,7 КАС України.  

Згідно з вимогами п.2 розділу Прикінцевих та перехідних положень КАС України та ч. 3 ст. 288 КУпАП судові витрати не присуджуються.  

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 2, 10, 11, 15, 71, 74, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360 та  Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України за № 1111 від 27.03.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592,     суд;-  

  ВИРІШИВ:  

 Позовні вимоги  позивача – ОСОБА_1   до  інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тація Олександра Леонідовича,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень, задовольнити повністю.  

 Скасувати постанову серії ВІ № 130146 від 25 жовтня 2010 року, винесену інспектором ДПС Полтавської роти ДПС УМВС України в Полтавській області – Тацієм Олександром Леонідовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1   по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень.

Судові витрати сторонам не присуджуються.  

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2  Кодексу адміністративного судочинства України  Рішення  місцевого  загального  суду  як адміністративного суду у справах з приводу рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єктів владних   повноважень   щодо   притягнення   до   адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

    Суддя:            

    В повному обсязі рішення складено 17.11.2010 року  _______________________________