Справа № 2а-560/2010 р.

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  25.11.2010 року        Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого   судді   Пташкіної А.О.

при секретарі Єрьоменко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом  ОСОБА_3  до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про стягнення грошової допомоги, -  

  ВСТАНОВИВ:  

 У жовтні  2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 17.12.2002 р. перебуває на обліку у відповідача.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, відповідачем повинна бути виплачена щорічна додаткова допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак позивач отримав зазначені компенсації у значно менших розмірах, у зв’язку із чим, він звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок та виплату  компенсації на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки. Управлінням праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради у задоволенні заяви позивача було відмовлено. У зв’язку із чим, позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови позивачу у виплаті суми грошової компенсації на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки та стягнути з відповідача на його користь компенсацію в сумі 12461,60 грн. в рахунок недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки.

В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, просив суд визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови позивачу у виплаті суми грошової компенсації на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити  недоплачену суму грошової компенсації на оздоровлення. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення проти позову, у якому вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України. Порядок виплати грошової допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається постановою Кабінету Міністрів України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року та постановою КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15.07.2005 року. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У 2003,2004 році позивачеві була виплачена така допомога у передбаченому постановою КМУ № 836 розмірі – 26,70 грн., у 2005,2007,2008,2009 роках - 100,00 грн.  Вимоги позивача вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її.  

Судом встановлено, що позивач належить до другої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 21.10.1992 року (а.с.6).

10.08.2010 року позивач звернувся до установи відповідача із заявою про перерахування йому розміру допомоги на оздоровлення, оскільки вважає, що допомога виплачувалась йому з порушення чинного законодавства.

Письмовою відповіддю відповідача від 02.09.2010 року за №  05-3634, у задоволенні вимог позивача було відмовлено, керуючись ст.95 Конституції України, згідно якої, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (а.с.7).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Суд не приймає посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого, при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у 2003-2004 роках, відповідач керувався розміром 26,70 грн., визначеним Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у 2005, 2007-2008 роках розміром 100 грн., у 2009 роках розміром 100 грн., визначеним Постановою № 562 від 12.07.2005 року, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо. Якщо “порядок” відповідає на питання “як, яким чином”, то “розмір” – “скільки”.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були внесені зміни до положень ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» також визнані такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою допомога на оздоровлення у 2003-2004 роках встановлена у розмірі 26,70 грн.,  № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги у 2005, 2007-2008,2009 роках встановлений - 100 грн.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ст.ст. 99, 100 КАС України, як на підставу відмови у задоволенні вимог позивача у частині стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення, оскільки згідно із ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 3 частини 1 статті 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе  відповідальність  за  завдану  шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, допомога на оздоровлення є видом відшкодування шкоди завданої внаслідок  ушкодження здоров’я, у зв’язку з чим, на вимоги позивача позовна давність не поширюється.  

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради щодо відмови позивачу у виплаті недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки незаконними та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У зв’язку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору як громадянин другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100,102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:  

Уточнені позовні вимоги  ОСОБА_3  задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради по відмові  ОСОБА_3 в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, відповідно до  ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003,2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки.

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради перерахувати та виплатити  ОСОБА_3, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до  ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003,2004,2005,2007,2008, 2009 роки, з урахуванням здійснених виплат.  

Апеляційна скарга може бути подана до Донецького апеляційного суду через Кам”янобрідський районний суд  м. Луганська. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

   Суддя                                                А.О.Пташкіна