Справа № 2-286/2010р.

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

     13 вересня 2010 р.  Білогірський районний суд  Хмельницької області

         в складі головуючого-судді:              Кащук Н.С.

                 при секретарі                    Кубацькій І.Д.,

             за участю представника позивача      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Білогір”я

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,

 В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, в якому вказав, що відповідачка 25 січня 2010 року звернулася із скаргою до Служби Безпеки України про незаконне отримання ним посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  Вказав, що по даному факту прокуратурою Теофіпольського району було проведено перевірку, під час якої жодних обставин, які б свідчили про підробку ним, як службовою особою документів про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не виявлено і за її результатами 05.03.2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.  

Крім того, зазначив, що під час проведення вказаної перевірки його неодноразово викликали до органів прокуратури та міліції, також уповноважені особи вказаних органів приходили до нього /позивача/ до дому, що створювало певні незручності та дискомфорт.  З часу написання ОСОБА_3 вказаної скарги ОСОБА_2 постійно перебував у стані морального пригнічення, знайомі та колеги змінили своє ставлення до нього через що, страждає не лише він але і члени його родини.

У зв’язку із цим позивач просить захистити його честь та гідність, відомості щодо незаконного отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визнати такими, що не відповідають дійсності, зобов’язати ОСОБА_3 через районну газету «Життя Теофіпольщини» надрукувати спростування вказаних відомостей та стягнути з останньої моральну шкоду в розмірі 740 грн.

 В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що з вини ОСОБА_3 було порушено його особисті немайнові права та заподіяно моральну шкоду. Просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в ході розгляду справи позов не визнала та пояснила, що її як голову громадської організації «Союз Чорнобиль України» протоколом зборів ОСОБА_1 від 12 липня 2009 року за № 6 зобов»язано підготувати та розіслати в усі установи району листи з проханням надати інформацію про всіх чорнобильців, які були ними направлені на ліквідацію наслідків на ЧАЕС. За результатами отриманої інформації протоколом № 1 від 11 січня 2010 року зборів ради даної організації ухвалено надіслати копії всіх документів, що мають суперечності між собою для перевірки у Службу Безпеки України та Генеральну Прокуратуру України на членів громадської організації ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 для прийняття рішення про підтвердження або не підтвердження їх належності до чорнобильців ІІ категорії. Вказала, що в зверненнях громадської організації до Служби Безпеки України та Генеральної Прокуратури України про приниження честі та гідності ОСОБА_2 не йдеться, оскільки мало місце лише прохання перевірки підтвердження чи не підтвердження належності даної особи до учасників ліквідації на ЧАЕС ІІ категорії. Крім того вказала, що ОСОБА_2 сам неодноразово її обзивав нецензурними словами, зводив наклеп, чим принижував честь та гідність.

В задоволенні позову просила відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в суді проти позову заперечив.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Так судом встановлено, що протоколом №6 зборів ОСОБА_1 Теофіпольської громадської організації «Союз Чорнобиль України» від 12.07.2009 року зобов’язано голову вказаної громадської організації ОСОБА_3 підготувати та розіслати в усі установи району листи з проханням надати інформацію про працівників кожної з таких організацій, які були ними направлені на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Вказані дії були ухвалені на зборах організації  з метою встановлення неправомірності видачі чорнобильських посвідчень другої категорії членам громадської організації ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5

На виконання рішення громадської організації ОСОБА_3 14 липня 2009 року було направлено відповідні листи в усі організації Теофіпольського району.

13 січня 2010 року ОСОБА_3, як голова Теофіпольської районної громадської організації Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» звернулася до Служби Безпеки України з заявою про проведення відповідної перевірки для встановлення правомірності видачі посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5

25 березня 2010 року ОСОБА_3 було направлено відповідну заяву до Генеральної Прокуратури України, яка в подальшому була направлена для розгляду до Прокуратури Хмельницької області та відповідно Прокуратуру Теофіпольського району. За результатами вказаних звернень Прокуратурою Теофіпольського району було проведено перевірку, згідно якої в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовлено у зв’язку із відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Виходячи з обставин, які встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі склалися правовідносини стосовно захисту особистого немайнового права та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України – фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та(або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч.3 вказаної статті – негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За містом ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України – обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз’яснено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до вказаних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

З огляду на викладене, звернення громадян до правоохоронного органу, що містить певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом ч.1 ст. 7 ЦК України не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.                                        

 ОСОБА_3, як керівник ТО ВГО «Союз Чорнобиль України» на виконання рішення членів вказаної організації та згідно протоколу зборів № 6 від 12.07.2009 року дійсно зверталася до Служби Безпеки України та Генеральної Прокуратури України з вимогою про проведення перевірки підтвердження чи не підтвердження належності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до учасників ліквідації аварії  на ЧАЕС відповідної категорії. За результатами звернення ОСОБА_3, та вході проведеної перевірки, вказана інформація не знайшла свого підтвердження.

  У зв’язку із цим на думку суду вказана обставина не може бути підставою для задоволення позову.

 Вищевказане підтверджується показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

 Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_2 не довів той факт, що відповідачка ОСОБА_3 поширила відносно нього відомості щодо незаконного отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що порочать його честь та гідність та, відповідно, вказаний факт не знайшов свого підтвердження в суді.

 У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України – моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується, особою, яка її завдала, за наявності її вини.

 Оскільки в судому засіданні факт приниження честі та гідності ОСОБА_2 не доведено, моральна шкода стягненню не підлягає.

 Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

 Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 277, 280, 297, 1166, 1167, 1190 ЦК України, ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, Рішенням Конституційного суду  України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 суд  

      В И Р І Ш И В :

 В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги  в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Білогірського  

районного суду                             Кащук Н.С.