Справа 2-А-619/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора дізнання відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Арбузинського району Миколаївської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
ВСТАНОВИВ:
09.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до інспектора дізнання відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Арбузинського району Миколаївської області (далі - відповідач ) про скасування постанови від 30.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за правопорушення, передбачене за ст. 122 ч. 2 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він керуючи автомобілем «ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1, здійснив проїзд перехрестя вулиці Шевченко та провулка Каштанового в смт. Арбузинка відповідно до правил проїзду перехрестя, зазначеного інспектором в протоколі про адміністративне правопорушення свідка на місці зупинки не було.
Посилаючись на незаконність постанови, позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судом належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, витребувану справу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП складений 30.10.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП - порушення правил проїзду перехрестя, а саме: 30.10.2010 року в 12-30 год. на перехресті вулиці Шевченко та провулка Каштанового в смт. Арбузинка позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не пропустив автомобіль, який наближався до даного перехрестя з правого боку, чим порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху.
Згідно зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, суб’єкт владних повноважень використовуючи свої повноваження, зібрав доказ, який, на його думку, підтверджує наявність складу правопорушення та спростовує свідчення позивача. Таким доказом є письмове пояснення свідка ОСОБА_2, який підтверджує, що водій автомобіля «ГАЗ» при проїзді перехрестя не пропустив його автомобіль, який знаходився з правого боку.
Пунктом 16.12. Правил дорожнього руху передбачено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч. Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що водій автомобіля «ГАЗ» (позивач) не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» , із письмового пояснення свідка ОСОБА_2 слідує, що він зупинився на вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» і він виконав вимоги цього знаку пропускаючи транспорт, що рухався по головній дорозі. Таким чином, зазначене перехрестя не може бути перехрестям рівнозначних доріг, а від так водій «ГАЗ» (позивач) не порушував п. 16.12 Правил дорожнього руху в частині правил проїзду перехрестя, він міг лише порушити п.8.1 Правил дорожнього руху – невиконання дорожнього знаку «Дати дорогу», що є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв'язку невірною оцінкою доказу та як наслідок невірною кваліфікацією вчиненого правопорушення, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи.
Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди (ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову ВЕ 248743 від 30.11.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Є.Старжинська