Справа 2-А-589/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною
ВСТАНОВИВ:
28.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання постанови від 20.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за правопорушення, передбачене за ст. 122 ч. 2 КУпАП протиправною.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 20.10.2010 року він, керуючи автомобілем «ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1, був зупинений інспектором ДАІ після проїзду перехрестя вулиць Нікольської та Пушкінської в м. Миколаєві і при повороті праворуч на вулицю Нікольську не порушував п.16.2 Правил дорожнього руху, так як пішоходів на проїзній частині дороги по руху його автомобіля не було.
Посилаючись на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмове заперечення на позовну заяву зазначаючи, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно діючого законодавства, доказом порушення ним Правил дорожнього руху є показання свідка ОСОБА_2
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою відповідача - інспектором ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва Гайваненко С.В. - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП складений 20.10.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП - порушення правил проїзду перехрестя, а саме: 20.10.2010 року о 08-10 год. на перехресті вулиць Нікольської та Пушкінської в м. Миколаєві, повертаючи праворуч позивач, керуючи автомобілем «ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1 не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину вул. Нікольської, на яку він повертав, чим порушив п. 16.2 Правил дорожнього руху.
Згідно зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, і порушення цих принципів відповідачем не встановлено.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення Правил дорожнього руху і як на доказ посилався на свідчення свідка ОСОБА_3, що знаходився в якості пасажира, суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, зібрав доказ, який підтверджує наявність складу правопорушення та спростовує свідчення позивача. Таким доказом є показання свідка ОСОБА_2, який був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення і допитаний в судовому засіданні. Вказаний свідок підтвердив, що знаходячись на вулиці Нікольській в м. Миколаєві бачив як автомобіль «Газель» повертаючи на вулицю Нікольську з вулиці Пушкінської не надав перевагу пішоходу, який знаходився на проїзній частині вулиці, на яку повертав цей автомобіль. Допитаний в судовому засіданні інший свідок ОСОБА_3 підтвердив, що на проїзній частині вулиці Нікольської у м. Миколаєві, куди повертав автомобіль «Газель» в якому він знаходився, пішоходів не було.
При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що свідок ОСОБА_3 не був безстороннім, суд враховує обставини (був пасажиром автомобіля під керуванням позивача та його співробітником по роботі), які є об’єктивними. В даних умовах притягнення до адміністративної відповідальності повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться, важливим є питання довіри громадян під час виконання цієї публічної функції та неупередженості, достатності гарантій, щоб відкинути всі легітимні підстави сумніватися в його упередженості. За таких умов показання зазначеного свідка як доказ суд вважає упередженим і до уваги не приймає. Щодо іншого доказу – показань свідка ОСОБА_2, обставин, які б впливали на його упередженість, не встановлено і ці показання приймаються судом до уваги при дослідженні наявності складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
За вказаних обставин постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є законною та обґрунтованою.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною відмовити.
Постанова суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Є.Старжинська