УХВАЛА

Іменем   України

17 квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: Романова О.В.

суддів:  Михайловського В.І., Ляшука В. В.

з участю прокурора:  Руденка В.1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 7 березня 2007 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 Житомирської області, раніше судимого:

·         26.12.1994р. Коростишівським районним судом за ст. 17-81 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

·         23.06.1998р. тим же судом за ст.81 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 22.12.2001 року,-

засуджено за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі.

Запобіжний    захід    засудженому    ОСОБА_1.    залишений попередній - тримання під вартою.

Справа № 11-340/2007                           Головуючий у суді 1-ї інстанції Сергійко В.В.

Категорія ст. 121 ч. 1 КК України                  Суддя-доповідач Романов О.В.

2

Стягнуто з засудженого на користь Черняхівської центральної районної лікарні 285 грн. 20 коп. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.

Згідно вироку суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те, що 22 листопада 2006 року близько 15 години 30 хв., перебуваючи вАДРЕСА_2 що належить ОСОБА_2., з яким розпивали спиртні напої, під час сварки взяв молоток і наніс потерпілому чотири удари по голові, чи заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить змінити вирок та пом'якшити призначене йому покарання. При цьому посилається на те, що він визнав свою вину, розкаявся у скоєному, хворий на туберкульоз. Просить врахувати думку потерпілого, який не має до нього претензій і просив суворо не карати.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який заперечив проти доводів апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина засудженого в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння знайшла своє підтвердження в ході досудового розслідування і стверджується доказами, здобутими слідчими органами і дослідженими під час розгляду справи в суді та ніким з можливих апелянтів не оскаржується.

При призначенні покарання ОСОБА_1. суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував тяжкість скоєного злочину, особу засудженого, обтяжуючи та пом'якшуючи покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт в своїй апеляції.

Так, засуджений ОСОБА_1. вчинив тяжкий злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, негативно характеризується за місцем проживання, не відшкодував шкоду, завдану злочином, потерпілий в питанні щодо міри покарання поклався на розсуд суду. Разом з тим, визнав вину та щиро розкаявся у скоєному.

Що стосується захворювання засудженого, то йому надається кваліфікована медична допомога в установі виконання покарань.

3

На підставі викладеного, з урахуванням всіх обставин скоєного злочину суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про призначення засудженому реального покарання, яке є мінімальним згідно санкції інкримінованого йому закону.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання, призначеного ОСОБА_1. судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 7 березня 2007 року щодо нього без зміни.