УХВАЛА

 Іменем  України

18 квітня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого : Франовської К.С.

суддів : Широкової Л.В., Товянської О.В.

при секретарі: Сухоребрій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростеиського міськрайонного суду Житомирської обла­сті від 30 січня 2007 року,

встановив:

У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей із вказаним позовом про виселення, в якому зазначала, що сторони по справі разом із дітьми проживають у кв. АДРЕСА_1 в м. Коростені. Посилаючись на те, що від­повідач по справі - її колишній чоловік, зловживає спиртним, перебуваючи в такому стані влаштовує сварки, виганяє їх із квартири, тобто робить немож­ливим проживання з ним в одному жилому приміщенні, ОСОБА_1. проси­ла задовольнити вимоги.

Рішенням Коростеиського міськрайсуду Житомирської області від 30.01.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати. Вважає, що матеріали справи свідчать про порушення ОСОБА_2. пра­вил співжиття та неможливість проживання з ним в одному будинку. Суд не дав правильної оцінки зібраним доказам.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як видно із матеріалів справи, сторони проживають у службовому житлі, яке було надано відповідачу в зв'язку із тим, що він працює тривалий час у КВЖРЕП-1, останніх три роки двірником(а.с.38). Шлюб сторони розірвали у 2000 році.

Третя особа - КВЖРЕП-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки спірна квартира надана відповідачу в зв'язку із його роботою. За мі­сцем роботи він характеризується позитивно, трудову дисципліну не порушує

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї, або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систе­матичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобі­гання чи громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення вин­них, на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Справа 22ц/716                                       Головуючий у суді 1 інст.:Куліченко М.В.

Категорія 30                                             Доповідач:Товянська О.В.

2

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли у практиці застосуван­ня судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правили співжиття та роблять неможливим проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних ре­зультатів.

Йдеться, зокрема, про заходи попередження, яких застосовують суди, прокурори, органи внутрішніх справ, адміністративні комісії виконкомів, а також заходи громадського впливу, яких вживають збори жильців будинку чи члени ЖБК... за місцем роботи або проживання відповідача.

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадсь­кого впливу, які мають передувати виселенню наймача, або членів його сім'ї на підставі ст.116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, і від­повідно до вимог цивільно-процесуального законодавства про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

Матеріалами справи доведено, що стосунки між сторонами вкрай на­пружені внаслідок спору із-за користування квартирою.

Постановами органів міліції про відмову у порушенні кримінальної справи від 26.07.2005 року, 19.09.2005 року, 28.10.2005 року підтверджено факт систематичних сварок, бійок між сторонами, проте доказів про застосу­вання до ОСОБА_2 будь-яких заходів запобігання чи громадського впливу органами міліції, не встановлено.

Та обставина, що відповідач у 2001 році добровільно проходив лікуван­ня від алкоголізму не є доказом систематичного зловживання ним спиртними напоями на протязі 2005-2006 років.

Матеріалами справи доведено, що вироком Коростенського міськрайсу­ду від 27 жовтня 2006 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зло­чину - заподіянні 26 травня 2006 року у спірній квартирі своїй неповнолітній дочці легких тілесних ушкоджень.

Даний факт є підставою для винесення ОСОБА_2. офіційного за­стереження про недопустимість антигромадської поведінки в побуті.

Проте систематичності, в розумінні ч. 1 ст. 116 ЖК України, апеляційний суд не встановив.

За таких обставин на даний час підстав для виселення ОСОБА_2 немає.

Керуючись ст.ст.308,313-315,317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2007 року залишити без зміни. Винести ОСОБА_2 попередження про недопустимість антигромадської поведінки в побуті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оска­ржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.