РІШЕННЯ

Іменем України

"27" березня 2007року

Колегія  суддів  судової  палати у  цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого-судді: Худякова A.M., суддів: Косигіної Л.М., Олексієнка М.М., при секретарі судового засідання: Калинець Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" про поновлення на роботі, визнання наказу  про  звільнення  незаконним,  стягнення  середнього заробітку  за  час  вимушеного  прогулу  та  відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся із вказаним позрвом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з січня 2004 року він працював на посаді контролера 2-го кл. ВОХР ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна". Наказом №66-к від 12.07.2006 року з цієї посади його було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням чисельності працівників. Звільнення вважає незаконним, оскільки при його звільненні були порушені вимоги ст.18 п.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якого під час відновлення платоспромож­ності боржника можуть бути звільнені лише ті працівники, які не можуть бути задіяні в процесі плану санації.

Станом на день звільнення позивача план санації товариства не був затверджений, тому вважає, що відповідач не мав можливості визначити те, чи він буде задіяний в процесі реалізації плану санації. Крім того, позивач вважає, що при звільненні на заводі були вакантні посади і відповідач в порушення ч.2 ст.4 92 КЗпП України не запропонував йому інші посади. За вказаних обставин позивач просив визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17 травня 2006 року позов задоволено частково. Наказ №66-к від 12.07.2006 року в частині  звільненняОСОБА_1

Справа № 22ц/593                                                                     Головуючий в суді 1 інст. Сингаївський 0,П

Категорія 42                                                                              Доповідач Худяков A.M.

2

визнано незаконним та скасовано. ПоновленоОСОБА_1 на посаді контролера 2-го кл. ВОХР ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" з 12 липня 2006 року.

Стягнуто з ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" на користьОСОБА_1 2746 грн.26 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на користь держави 51 грн. судового збору та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця звернуто до негайного виконання.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 січня 2007 року стягнуто з ВАТ "Житомир­ський завод хімічного волокна" на користьОСОБА_1 2 50 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права .і не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що станом на день звільнення позивача із займаної посади, план санації ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" не був затверджений Господарським судом, в зв'язку з чим відповідач не міг визначити, чи буде позивач задіяний в процесі реалізації процесу санації. Крім того, при звільненні позивача не були запропоновані на даному заводі інші посади, які були вакантними.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законними і обґрунтованим.

Відповідно до вимог закону обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ст.4 0 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як видно з матеріалів справи, згідно ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.03.2004 року щодо ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" введено процедуру санації.

3

Згідно наказу №66-к від 12.07.2006 року ОСОБА_1.  був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням чисельності працівників, пов'язаним з відсутністю виробничої діяльності.

Право звільняти працівників, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації {відновленням платоспроможності) товариства під час провадження у справі про банкрутство законодавством належить виключно керуючому санацією і суд невправі входити в обговорення питання чи цей план санації затверджений Господарським судом.

Про те, що ОСОБА_1. не задіяний в процесі реалізації плану санації свідчить схвалений 26.05.2006 року на засіданні комітету кредиторів план санації ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна".

Доводи апеляційної скарги безпідставні, оскільки можливе затвердження вказаного плану санації в подальшому Господарським судом не є обов'язком останнього і виходить за межі індивідуального трудового спору. Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про наявність на заводі вакансій на час його звільнення, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.

За наведених обставин позовні вимогиОСОБА_1 задоволені судом помилково, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правильність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача є безпідставними, отже, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" - задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 листопада 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 січня 2007 року - скасувати, ухваливши нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" про поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.