Справа №2-120 2007 року
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним
10 квітня 2007 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
при секретарі судового засідання Грицан А.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного будівельного підприємства „Азовбуд" (далі за текстом - ПБП ,Азовбуд") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Позовна заява до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла 01 березня 2007 року.
Позивач ОСОБА_2. в заяві вказав, що 20 липня 1999 року підписав з представником ПБП „Азовбуд" договір №106 про оренду належної йому земельної ділянки строком на 10 років. Бланк договору не був заповнений та був підписаний в одному примірнику. Позивач звернувся до суду з вимогою визнати цей договір недійсним, посилаючись на те, що на час укладення договору він не мав у власності земельної ділянки, тому в договорі відсутні декілька істотних його умов - предмет договору та умови і строки передачі земельної ділянки орендарю. Крім того, договір не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації. Відсутність цих умов обумовила й відсутність плану або схеми земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, акту приймання-передачі об'єкта оренди, які є невід'ємними частинами договору оренди земельної ділянки. На даний час наявність вищевказаного договору порушує право ОСОБА_2 щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, право власності на яку позивач набув у 2000 році.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2. шляхом подання письмової заяви повністю підтримав заявлені вимоги по тих підставах, які були ним вказані у позові. Ці ж самі вимоги підтримала представник позивача ОСОБА_1., надавши відповідні пояснення. При цьому представник позивача пояснила, що позивач ОСОБА_2. пропустив строки позовної давності з поважних причин, посилаючись не те, що він є особою необізнаною в юридичних питаннях, підписав незаповнений договір, копію якого отримав лише за вимогою суду у червні 2004 року. За таких обставин порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідач - ПБП„Азовбуд", про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив (а.с.21,22).
За письмової згоди позивача ОСОБА_2, яка також підтверджена в судовому засіданні заявою його представникаОСОБА_1, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
2
Суд, вислухавши пояснення представника позивачаОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2. є власником земельної ділянки розміром 6,63 гектарів, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (ас. 10).
20 липня 1999 року між ОСОБА_2. - орендодавцем, і ПБП „Азовбуд" - орендарем, був підписаний письмовий договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, проте на час підписання цього договору ОСОБА_2. не був власником земельної ділянки, її межі не були визначені в натурі (на місцевості). Підписаний договір не мав невід'ємної частини у вигляді плану (схеми) земельної ділянки, нотаріально посвідчений не був (а.с.8-9,11,12).
Відповідно до ст.ст.4,13,14 Закону України „Про оренду землі" в редакції від 06.10.1998р. об'єктами оренди є, зокрема, земельні ділянки, що перебувають у власності громадян. Серед істотних умов договору оренди земельної ділянки є визначення об'єкту оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки). Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі, його невід'ємною частиною є план (схема) земельної ділянки. При цьому договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Суд, вирішуючи позов, приймає до уваги п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в якому визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки оспорюваний договір укладено 20 липня 1999 року і вирішується питання про визнання його недійсним, тому суд, вирішуючи позов, керується відповідними положеннями ЦК України редакції 1963 року.
Частиною 1 статті 47 ЦК України редакції 1963 року передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
Договір №106 від 20 липня 1999 року між ОСОБА_2. і ПБП „Азовбуд" про оренду земельної ділянки нотаріально не посвідчений (а.с.8-9), тому суд прийшов до висновку про можливість визнання цього договору недійсним.
Крім того, частиною 1 статті 48 ЦК України 1963 року передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Так, частиною 3 статті 14 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4,5,6,7,9, 13,15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Договір №106 від 20 липня 1999 року між ОСОБА_2. і ПБП „Азовбуд" про оренду земельної ділянки на час його підписання сторонами не містив серед істотних умов відомості про об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), до договору не приєднано план (схема) земельної ділянки. За таких обставин у справі, суд прийшов до висновку про недійсність вказаного договору через його невідповідність вимогам закону.
Разом з тим, хоча й зазначений договір не пройшов державної реєстрації (а.с.8-9,11,12), проте це не є підставою для визнання його недійсним, тому суд прийшов до висновку про безпідставність посилання позивача та його представника на цю обставину, як на підставу визнання договору недійним.
Суд, вирішуючи питання про дотримання позивачем строків позовної давності, прийшов до висновку, що позивачем строки позовної давності пропущені, але з поважної причини. Приймаючи таке
3
рішення, враховується, що позивач ОСОБА_2. є особою необізнаною в юридичних питанням, внаслідок чого ним був підписаний незаповнений належним чином оспорюваний договір оренди земельної ділянки. Крім того, позивач в листопаді 2003 року звертався до суду з позовом до ПБП „Азовбуд" про розірвання цього ж договору. Особистої участі під розгляду позову ОСОБА_2. не приймав, його права та інтереси захищав представник, повноваження якого не були належним чином оформлені. За такої обставини позов ОСОБА_2 був судом залишений без розгляду. Разом з тим, лише під час розгляду позову в суді, за неодноразовою вимогою суду, позивач ОСОБА_2. 22 червня 2004 року отримав від ПБП„Азовбуд" копію оспорюваного договору та мав можливість конкретизувати позовні вимоги (а.с.23-27).
За наявності вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку про поважність причини пропуску позивачем ОСОБА_2. строку позовної давності, тому його порушене право підлягає захистові.
Відповідно до ч.2 ст.80 ЦК України редакції 1963 року якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд також враховує, що відповідач під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду, а також безпосередньо під час її судового розгляду не оспорював обставини у справі, заперечень проти них та відповідних доказів не надав, чим не виконав вимога ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
На підставі викладеного, керуючись ст.14 Закону України „Про оренду землі" редакції від 06.10.1998р., ст.ст.47,48,80 ЦК України редакції 1963 року, ст.ст.10,11,60,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2задовольнити.
Договір №106 від 20 липня 1999 року між ОСОБА_2 і приватним будівельним підприємством, ,Азовбуд" про оренду земельної ділянки, - визнати недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії".
Суддя: СЮ.Скляр