Справа № 2-2303/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Григорґєва Б.П.
за участю секретаря – Горгуль О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною та подовжити або поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав у період з 01.01.2006 року по день ухвалення рішення, що станом на квітень 2010 року складає 5770,20 грн.; зобов’язати відповідача усунути порушення, здійснити перерахунок та виплати недоплаченого підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006р. по дату винесення рішення з урахуванням виплачених сум; зобов’язати відповідача провести індексацію незаконно не нарахованих та невиплачених сум щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2006 року по дату ухвалення рішення; зобов’язати відповідача здійснювати щомісячно після дати ухвалення рішення подальше нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни; відшкодувати понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., а також судові витрати.
В судове засідання позивач не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, в особі свого представника, до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на його необґрунтованість. Крім того, зазначив, що за період з 9.07.2007-31.12.2007 року, 22.05.2008 року проведений перерахунок пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України„ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік - 2008рік суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, положення підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратило чинність 22 травня 2008 року та з цього часу відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова в 2009 році повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно розраховувати підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни» в розмірі 30 % суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
З урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що застосуванню підлягає для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З позовної заяви вбачається та підтверджується довідкою, наявної в матеріалах справи, що позивачеві виплата щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни здійснюється частково.
При цьому суд приходить до висновку, що до повноважень саме УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова.
З розпорядження від 7 серпня 2009 року вбачається, що відповідач призначив позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте доказів того, що перерахунок підвищення до пенсії позивачу, з урахуванням фактично виплачених сум проведено та визначена сума, яка підлягає доплаті до пенсії позивачу, відповідачем не надано.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також здійснити їх виплату за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по час ухвалення судового рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Вимоги позивача в частині зобов’язання УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова провести індексацію вказаних виплат задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17 липня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) індексації не підлягають соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму тощо).
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 300 грн. на відшкодування правової допомоги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 300 грн. за консультаційно-правові послуги при подачі позову філії товариства з обмеженою відповідальністю «Надія». При цьому в матеріалах справи відсутні: ордер або інший документ, що підтверджує повноваження особи, яка надавала правову допомогу; угода на надання юридичної допомоги тощо. Таким чином з наданої позивачкою копії документу про оплату 300 грн. не зрозуміло ким саме з працівників філії ТОВ «Надія» їй було надано правову допомогу, чи є ця особа адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, та чи має право на надання такої допомоги взагалі.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи. Граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Позивачем розрахунок наданих послуг (консультації, складання позовної заяви тощо) з зазначенням часу, який було витрачено на надання такої допомоги не наданий.
Вимоги ОСОБА_1П.в частині зобовґязання відповідача у подальшому здійснювати нарахування та виплату належної йому щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до закону також не підлягають задоволенню, оскільки порушення цього права не підтверджено будь-якими доказами у справі, а обґрунтування позову в цій частині полягає лише у припущенні позивача про можливе порушення його прав.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08, Закону України «Про прожитковий мінімум», , статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 15 липня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 57 грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя –