Справа № 22ц-6797/2010 Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.
Доповідач Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковська А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" про стягнення заробітної плати, -
в с т а н о в и л а :
Оскільки для складання повного тексту рішення потрібен значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 05 вересня 2008 року по 05 січня 2009 рок в розмірі 2220 / дві тисячі двісті двадцять / грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді:
Справа № 22ц-6797/2010 Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.
Доповідач Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковській А.Б,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" про стягнення заробітної плати, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що він з 01 серпня 2008 року працював на посаді юриста в приватному підприємстві "Трансконтингент XXI сторіччя", для працевлаштування надав копію паспорту, ідентифікаційний код. З відповідачем була домовленість про виплату заробітної плати в розмірі 5000 грн. щомісячно. В кінці лютого 2009 року вони розірвали трудові стосунки, не сплачено заробітної плати в розмірі 23000 грн. Просить стягнути з відповідача 24000 грн. невиплаченої заробітної плати та 1000 грн. морального відшкодування.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судова колегія встановила, що 05 вересня 2008 року директором приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" на ім»я позивача було видано довіреність на представлення ним інтересів підприємства у судових та інших органах. У даній довіреності зазначено, що ОСОБА_1 є працівником даного підприємства, і як пояснив позивач на виконання довіреності він приймав участь у судових засіданнях та від переговори з банками.
Крім того, з пояснень самого директора приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" ОСОБА_2, яке було дано нею 03 серпня 2009 року В.о. СДСБЕЗ Вишгородського РВ ГУМВС України і міститься у відмовному матеріалі №2934 по заяві ОСОБА_1, який було оглянуто колегією суддів під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві приблизно чотирі місяці.
Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власни підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст.24 КЗпП Укрїни, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач суду не надав документів, які б свідчили про зарахування його на роботу в приватне підприємство "Трансконтингент XXI сторіччя" та не надав суду доказів про фактичний його допуск до виконання роботи на посаді юриста.
Однак з таким висновком суду повністю погодитися не можливо, оскільки судовою колегією безспірно встановлено, що між сторонами існував трудовий договір в усній формі і що позивач фактично був допущений до виконання своїх функціональних обов»язків строком на чотирі місяці. Про це свідчить довіреність від 05.09.2008 року та підтверджується поясненнями директора підприємства, вказаними вище.
Що ж стосується вимог позивача щодо стягнення розміру заробітної плати саме в такому розмірі, то ці вимоги на думку колегії суддів не були підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню лише в розмірі 2220 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на період з 05 вересня 2008 року до 05 січня 2009 року, тобто на момент фактичного виконання своїх обов»язків позивачем. ( 525 грн.+545 грн. + 545 грн.+ 605 грн.).
Враховуючи, що висновки суду І інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду І інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в розмірі 2220 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Трансконтинент XXI сторіччя" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 05 вересня 2008 року по 05 січня 2009 рок в розмірі 2220 / дві тисячі двісті двадцять / грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: