Справа № 22ц-6418/2010 Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.
Доповідач Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковській А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Узинська міська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним та про розподіл спільно нажитого майна, -
в с т а н о в и л а :
Оскільки для складання повного тексту рішення потрібен значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати договір дарування незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 35%, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.07.2003 року та посвідчений державним нотаріусом Узинської держнотконтори Л.Г.Пашкевич, зареєстрований в реєстрі за № 1-2886 – недійсним.
Визнати незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 35% спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 35%, розташованого по АДРЕСА_1
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22ц-6418/2010 Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.
Доповідач Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковській А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Узинська міська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним та про розподіл спільно нажитого майна, -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з відповідачем з 15 жовтня 1983 року по 10.07.2008 року. Під час шлюбу у 2003 році вони придбали за 1200 доларів США у ОСОБА_3 недобудований будинок та земельну ділянку розміром 0,8 га, яка розташована біля недобудованого будинку за адресою: АДРЕСА_1. За придбання даного недобудованого будинку та земельної ділянки позивач особисто ОСОБА_3 заплатив 1200 доларів США, в підтвердження чого останнім йому була дана розписка від 08.04.2003 року. Нотаріальне оформлення придбання даної недобудови та земельної ділянки позивач доручив своїй дружині ОСОБА_2, оскільки враховуючи спосіб своєї роботи він постійно перебував у відрядженнях за межами міста. При розлученні та розподілі спільного майна позивач дізнався, що в дійсності недобудований будинок його дружина оформила договором дарування. На даний час між сторонами не досягнуто згоди про добровільний поділ недобудованого будинку та земельної ділянки, тому він просить суд постановити рішення щодо визнання договору дарування недобудованого будинку розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним, оскільки фактично відбувся договір купівлі-продажу, визнати недобудований будинок спільною сумісною власністю та визнати за ним право власності на 1/2 недобудованого будинку та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,8 га. Крім того позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначаючи, що строк позовної давності ним був пропущений з поважних причин.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 15.10.1983 року було укладено шлюб, який було розірвано 01.04.2009 року, згідно актового запису № 218, що підтверджено свідоцтвами про шлюб та розірвання шлюбу ( а.с. 6-7).
01.07.2003 року між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 було укладено договір дарування, згідно якого даритель ОСОБА_3 подарував, а обдарована ОСОБА_2 прийняла у дар незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 35%, розташований в АДРЕСА_1., що підтверджено копією договору дарування та копіями нотаріальної справи ( а.с. 9,70-76).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до зазначеного договору, який укладено у відповідності до діючого законодавства, відповідач ОСОБА_2 стала власником зазначеного будинку, вона набула особисту власність на спірний будинок, який не являється об'єктом спільного сумісного майна подружжя і відповідно не може бути об'єктом його розподілу. Позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав не доведеними, а докази неналежними.
Однак з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 218 ЦП К України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обгрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1983 року. (а.с. 6).
Спірний недобудований будинок був придбаний ОСОБА_3 у ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 15 серпня 2002 року. ( а.с.71).
08 квітня 2003 року ОСОБА_3 видає Позивачу розписку, зі змісту якої вбачається, що від останнього він отримав 1200 дол.США за проданий недобудований будинок. (а.с. 8).
19 червня 2003 року виконкомом Узинської міської ради було розглянуто заяву ОСОБА_3 про надання йому дозволу на продаж незакінченого будівництвом жилого будинку готовністю 35% і було дано такий дозвіл, у зв»язку з відсутністю у ОСОБА_3 коштів на проведення будівельних робіт.
25 червня 2003 року ОСОБА_3 отримує у Білоцерковському МБТІ довідку про інвентаризаційну вартість незакінченого будівництвом спірного житлового будинку готовністю 35%, яка становила 7441 грн.
Однак 01 липня 2003 року між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, ( яка на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1) укладається договір дарування, згідно якого даритель ОСОБА_3 , у якого відсутні кошти на те, щоб добудувати будинок) - подарував , а обдарована ОСОБА_2 прийняла у дар ( від сторонньої особи) незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 35%, розташований в АДРЕСА_1., що підтверджено копією договору дарування та копіями нотаріальної справи ( а.с. 9,70-76).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив із того, що спірний договір укладено у відповідності до діючого законодавства і не звернув при цьому уваги на те, що позивач і ОСОБА_3 фактично досягли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу. При цьому сторонами було визначено ціну майна, яка складала 1200 доларів США, і фактично були виконані умови договору купівлі-продажу, оскільки позивач передав продавцю Середі обумовлену суму 1200 дол.США. Данні обставини підтверджуються договором-зобов'язанням від 08.04.2003 року, укладеним між: покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_3, що крім пояснень позивача також підтвердив і ОСОБА_3
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вона насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції невідповідають обставинам справи і що судом було невірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України.
Ухвалюючи своє рішення судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо визнання договору дарування недійсним ( з урахуванням конкретних зазначених вище обставин справи) є обгрунтованими, повністю доведеними і підлягають задоволенню, виходидячи з положень ст.ст. 203, 215, 235, 626, 655 та 717 ЦК України і відносини між сторонами договору дарування слід регулювати правилами правочину, який вони насправді вчинили, тобто договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 35%, розташованого по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.07.2003 року.
Крім того, судова колегія вважає, що під час розгляду справи було достовірно встановлено, що спірний незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 35%, був придбаний подружжям ОСОБА_2 під час зареєстрованого шлюбу, а тому відповідно до ст.60, 61 СК України є об»єктом права спільної сумісної власності, на який відповідно до ст. 70 СК України необхідно визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по Ѕ кожному.
Що ж стосується позовних вимог, щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину незакінченого будівництвом будинку у тому вигляді, у якому він перебуває на даний час та щодо визнання за ним права власності на половину земельної ділянки, то вони є необгрунтованими, відповідно до норм діючого законодавства, оскільки земельна ділянка є неприватизованою, а будинок на даний час не введений в експлуатацію і не зареєстований належним чином і тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати договір дарування незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 35%, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.07.2003 року та посвідчений державним нотаріусом Узинської держнотконтори Л.Г.Пашкевич, зареєстрований в реєстрі за № 1-2886 – недійсним.
Визнати незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 35% спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 35%, розташованого по АДРЕСА_1
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: