Справа № 22ц-6440/2010 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.
Категорія 01,19,27 Доповідач Березовенко Р.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковській А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ " Альфа-Банк" про визнання п.10.3 кредитного договору нечинним , -
в с т а н о в и л а :
Оскільки для складання повного тексту ухвали потрібен значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22ц-6440/2010 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.
Категорія 01,19,27 Доповідач Березовенко Р.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Ходаковській А.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ " Альфа-Банк" про визнання п.10.3 кредитного договору нечинним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання п.10.3 кредитного договору нечинним посилаючись на те, що 03.05.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 800003272, відповідно до якого позивач отримав у строкове платне користування кредит на споживчі потреби в розмірі 320 000 доларів США.
Під час укладення вказаного кредитного договору позивач не звернув уваги на той факт, що п. 10.3. було передбачено, що розгляд і вирішення спорів, що можуть виникнути при виконанні або припиненні дії договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту.
Позивач не здогадувався, що рішення третейського суду є остаточним і перегляду не підлягає, однак вважає, що виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статей 3, 15 ЦК, статей 1,3,4 ЦПК щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень, тому просив визнати пункт 10 3. кредитного договору № 800003272. від 03.05.2008 року, укладеного між ним та ПАТ "Альфа банк" нечинним.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 12 Закону України "Про третейські суди", передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до п. 2 роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст. ст. 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.05.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 800003272, відповідно до якого позивач отримав у строкове платне користування кредит на споживчі потреби в розмірі 320 000 доларів США. Пунктом 10.3. кредитного договору № 800003272 від 05.03.2008 р., укладеного між сторонами, сторони домовилися, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
Згідно з п.10.2 кредитного договору № 800003272 від 05.03.2008 р. договір набирає чинності з моменту його підписання. Підписання кредитного договору №800003272 від 05.03.2008 р. свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі. Жодних зауважень чи застережень у позивача, на момент укладення та підписання договору, не було.
Відмовляючи в задоволенні позову, з урахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не були підтверджені у судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому є необгрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки, третейське застереження у Кредитному договорі № 800003272 від 05.03.2008 р, було укладено з дотриманням усіх вимог, які передбачені ст. 12 Закону України "Про третейські суди", тому підстав для визнання його недійсним немає, крім того позивачем не було наведено жодного конкретного факту, на підставі якого третейське застереження у договорах може бути визнано недійсним.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: