АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-20503/10 Категорія ЦП: 57
Головуючий у першій інстанції Гавриш М.З.
Доповідач Левенець Б.Б.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Галушко Л.А., Кварталової А.М.,
при секретарі – Коваль Т.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2008 року позивач звернувся із позовом на обґрунтування якого зазначив, що 02 серпня 2007 року між сторонами був укладений договір, за яким позивач продав відповідачці будинок і земельну ділянку. Згідно договору до 05 серпня 2007 року мав звільнити будинок, коли приїхав до будинку, то відповідачка відмовила йому у отриманні майна з цього будинку.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути із відповідачки 11 565 грн. вартості безпідставно набутого позивачкою майна, 3 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 115 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 650 грн. витрат на проведення товарознавчого дослідження вартості втраченого майна. (а.с. 3)
Відповідачка проти позову заперечувала.(а.с. 49-60)
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 01 вересня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.(а.с. 62-67).
В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи скаргу зазначив, що висновки районного суду не відповідають обставинам справи, а суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог. (а.с. 71-77)
В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.(а.с. 93-96)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково враховуючи наступне.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на вимоги ст.ст. 620 , ч. 2 ст. 1213 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Згідно до вимог ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За змістом вищевказаних норм ЦК України, зобов'язання повернути майно або відшкодувати його вартість виникають у разі набуття майна особою за рахунок іншої за відсутністю для цього підстав, встановлених законом або договором.
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За вимогами п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
За правилами ст. 218 ЦК України недодержання письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не має наслідком його недійсність, а лише позбавляє сторони права у випадку спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Рішення суду, в цьому випадку, не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між сторонами був укладений і нотаріально посвідчений договір, за яким позивач ОСОБА_2 продав, а відповідачка ОСОБА_3 придбала житловий будинок з надвірними господарськими спорудами під АДРЕСА_1.(а.с. 9, 12)
Згідно до п.п. 4, 6 цього Договору, ОСОБА_2 мав звільнити проданий ним будинок і передати від нього ключі до 05 серпня 2007 року, а передавання продавцем ключів від будинку покупцю свідчить, що передавання житлового будинку за цим договором відбулось.(а.с. 9)
За змістом заяви, позивач не заперечував, що передавання будинку відповідачці відбулось 25 липня 2007 року із зазначеної дати ОСОБА_3 та члени її родини поселилися до будинку і користувались ним та господарськими спорудами за дозволом продавця.(а.с. 3, 11)
16 серпня 2007 року майно, яке перебувало у проданому позивачем будинку і стягнення вартості якого просив позивач, було фактично оглянуто і проведена його оцінка товарознавцем.(а.с. 24-39)
Позивач не довів, що відповідачка протиправно утримує належне позивачеві майно і його неможливо повернути в натурі, а відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення із відповідачки на користь позивача вартості цього майна, визначеної позивачем із посиланням на товарознавче дослідження в сумі 11565 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що позивач в цьому провадженні не вимагав повернення відповідачкою цього майна в натурі.
З цих підстав, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідачки 3 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 115 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 650 грн. витрат на проведення товарознавчого дослідження вартості втраченого майна.
Висновки районного суду в цій частині відповідають фактичним обставинам і наявним у справі доказам.
Проте, висновок районного суду, що 5 000 доларів США є компенсацією позивачу вартості рухомого майна є помилковим, оскільки суперечить наявним у справі доказам, за якими ці кошти були передані відповідачкою позивачу в рахунок оплати за придбаний відповідачкою вищевказаний будинок із господарськими спорудами.
Інші доводи апелянта не спростовують цих висновків суду, не впливають на правильність прийнятого судом рішення, а тому колегія суддів їх відхилила.
Зважаючи на вищенаведене та вимоги ч. 2 ст. 314 ЦПК України, оскаржуване рішення районного суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01 вересня 2010 року змінити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна та моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Галушко
А.М.Кварталова