Справа № 2- 6760
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Луняченка В.О.
при секретарі Жімбріу Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»
про розірвання кредитного договору (в порядку захисту прав споживачів),-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить суд розірвати кредитний договір № 5053847 від 25 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1; встановити порядок повернення отриманого сторонами кредиту за кредитним договором № 5053847 у наступному порядку: ОСОБА_1 повертає відповідачу грошові кошти у сумі 919 486, 92 грн. по 1 500 грн. щомісячно; зупинити нарахування штрафних санкцій та процентів за кредитним договором; судові витрати стягнути з відповідача.
При цьому представник позивача посилається на те, що 25.10.2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5053847 відповідно до умов якого банк надав, а позивачка прийняла 250 000 доларів США зі сплатою 11,40 % річних за користування кредитом, строком до 25.10.2026 року.
Вимоги щодо підстав розірвання кредитного договору обґрунтовує ст.ст. 651, 652 ЦК України - у зв`язку з істотною зміною обставин у вигляді підвищення курсу іноземної валюти щодо гривні, внаслідок чого значно збільшились витрати на оплату кредиту, що призвело до порушення співвідношення майнових інтересові сторін і, при подальшому виконанні договору, позбавило її того на що вона розраховувала при отримані кревних коштів, а також тим, що із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин ( ризик зміни курсу національної грошової одиниці) несе саме позивачка, при цьому при укладені договору сторони виходили з того, що така зміна обставин у вигляді підвищення курсу долара до гривні не настане. Зазначена зміна обставин не може бути усунена позивачкою при всій турботливості та обачності, тобто девальвація гривні знаходиться поза межами контролю позивачки.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у заперечені на позов, просила суд відмовити у задоволені позову.
Заслухавши представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» 25 жовтня 2006 року укладений кредитний договір № 5053847 відповідно до умов якого, ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» надало, а позивачка отримала 250 000 доларів США., строком до 25 жовтня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11,40% річних.
В наступному, в статут банку були внесені зміни щодо найменування ( з Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»), які не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи про що суду надані Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
Виконання умов кредитного договору забезпечено заставою нерухомого майна про що 25 жовтня 2006 року укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки стала квартира під № 5, що розташована в м.Одесі по вул. Троїцька в будинку під № 5, що складається в цілому з п`яти житлових кімнат, загальною житловою площею 95,9 кв. м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 164,8 кв. м , яка належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 25.10.2006 року реєстраційний номер 21466, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 25.10.2006р. № 1664648.
Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25.10.2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 10-10180.
Один із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконанні сторонами зобов`язань за договором .
Підписанням кредитного договору позивачка засвідчила, те, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки і погоджується з ними.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов'язання. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме: 1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе
заінтересована сторона.
Сторона, яка вимагає розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України повинна довести, зокрема, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усунені причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором. Також, статтею 1054 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти.
Серед причин, які на думку позивачки, обумовили необхідність розірвати договір, позивачкою виділяються наступні: виникнення економічної кризи в країні, що призвело до таких кризових явищ як підвищення курсу долара по відношенню до гривні, що сталося внаслідок некерованих та не прогнозованих процесів в економіці держави. Однак, на думку суду, посилання позивачки на настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин у розумінні ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а відтак не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, яким сторони керувались, та підставою для розірвання договору. Банк свої зобов'язання по договору виконав, надав кредитні кошти, позивачка отримала їх, на що розраховувала. Не існувало перешкод позивачці отримати кредитні кошти в іншій валюті, в гривні.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі -Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти; (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів ] сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування
індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті слід враховувати, що у випадку наявності у банку
відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку
України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідач має відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі залучення і розміщення коштів в іноземній валюті. Використовуючи своє право, надане вищевказаною ліцензією на банківську діяльність і дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями, банк залучає вклади в іноземній валюті, у тому числі і на міжнародних валютних ринках. По вкладах, залучених в іноземній валюті, банк має зобов'язання повернути грошові кошти і заплатити відсотки відповідно теж в іноземній валюті. Укладаючи з позичальником кредитний договір в іноземній валют, банк від свого імені і на свій власний ризик розміщує залучені раніше валютні кошти. Оскільки банк, як вказано вище, розміщує залучені кошти на власний ризик, то в кредитних договорах передбачено умови повернення кредитних коштів в тій валюті, що і кредит, - ці умови дозволяють банку належним чином виконувати свої зобов'язання перед вкладниками у відповідності до чинного законодавства України. Тобто, грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в який одержані та в кількості, що відповідає умовам договору разом із нарахованими гігюпентами та іншими платежами; договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту
в інший валюті ніж та, в який він був отриманий.
В даному випадку, на момент укладення договору кожна із сторін в однакові мірі несла валютні ризики відповідно до умов передбачених договором. В момент укладання кредитного договору сторони повинні були та могли передбачати коливання курсу валют, виходячи із загальної ситуації в Україні. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету- Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку - курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Позивачка зазначає, що девальвація гривні знаходиться поза межами його контролю. Але з наведеного вище можна зробити висновок, що девальвація гривні знаходиться також і поза межами контролю Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк».
При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини за яких він буде виконуватися. Пунктом 3.1.4 договору обумовлено, що сторони погодились, що у певних випадках банк може змінити розмір процентної ставки. За таких умов (підписавши договір) позивачка не може стверджувати, що вона не прийняла на себе ризик зміни обставин.
Відсутність у позивачки достатніх коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. Стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком відсутність у боржника коштів.
Керуючись ст.ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 128, 209, 212-215-, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16,192, 625, 626, 627, 652, 1048, 1050, 1054, 1056-1, ЦК України, 99 Конституції України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про розірвання кредитного договору № 5053847 від 25.10.2006 року, встановлення порядку повернення отриманого сторонами кредиту за кредитним договором № 5053847 у сумі 919 486, 92 грн. по 1 500 грн. щомісячно, зупинення нарахування штрафних санкцій та процентів за кредитним договором – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий (підпис) В.О. Луняченко
Копія з оригіналом згідна. Суддя
Секретар