Справа № 2- 5236/10

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

(заочне)  

 23 листопада 2010 року       Київський районний суд м. Одеси у складі:

 Головуючого – судді            Луняченка В.О.

при секретарі                 Жімбріу Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,   -

  ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.09.2009 року № 36-2\2009 Відкрите акціонерне товариство  «Ерсте Банк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк».                

01.06.2010 року  Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» звернулося до суду  до  ОСОБА_1 з позовом про стягнення  заборгованості за кредитними договорами мотивуючи це тим, що 19 грудня 2007 року між  ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір  №014/5142/5/08053, на підставі якої позичальник отримав кредит в сумі  45000 доларів США на строк до 18.12.2013 року зі сплатою  10,99% відсотків річних.  

В якості забезпечення  позичальником виконання зобов`язань по  кредитному договору  ОСОБА_1 передала Банку в заставу на підставі договору застави транспортного засобу від 19 грудня 2007 року,  придбаний за кредитні кошти автомобіль марки HONDA, модель CRV, 2007 року випуску держ.номер НОМЕР_2.  У зв`язку з тим, що позичальник не виконує належним чином свої зобов`язання по погашенню заборгованості, утворилася заборгованість у сумі 45847,93  доларів США, що за курсом НБУ складає 363386,11 грн. із розрахунку станом на 17.05.2010 року 7,9259 грн. за 1 долар США, яку Банк просить стягнути з відповідачки на його користь.   

Представник  позивача  до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному розмірі,  проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка до судового засідання не з’явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд за її відсутності суду не надавала та не заявляла. У відповідності зі ст. 74 ЦПК України відповідачка викликався до суду через оголошення у пресі.

     Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

           Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.    

Судом встановлено, що 19 грудня 2007 року між  ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір  №014/5142/5/08053, на підставі якого позичальник отримав кредит в сумі   45000  доларів США на строк до 18.12. 2013 року зі сплатою 10,99% річних.  

В якості забезпечення  позичальником виконання зобов`язань по  кредитному договору щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших передбачених Договором платежів, а також можливих штрафних санкцій ОСОБА_1 передала Банку в заставу на підставі договору застави транспортного засобу від 19 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського  нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1283 придбаний за кредитні кошти автомобіль марки HONDA, модель CRV, 2007 року випуску держ. номер НОМЕР_2.  

Як вбачається з заяви на видачу готівки № 1  від 19.12.2007 року (а.с.29), позивач у повному обсязі виконав свої зобов’язання по наданню кредитних коштів у розмірі  45000,00  доларів США.  

Однак, відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов’язань щодо повернення суми отриманого кредиту, та оплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до пунктів 1.3. та 5.2. кредитного договору Позичальник зобов'язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту в розмірі і в строки передбачені додатком графіком платежів, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Однак, свої зобов'язання виконував неналежним чином в зв'язку з цим відповідно до п 6.5. кредитного договору банк мас право вимагати дострокового погашення, або стягнення заборгованості за кредитом включаючи нараховані відсотки і штрафні санкції, а Позичальник, відповідно до п. 5.6 Кредитного договору, зобов'язаний їх сплатити.

Факт неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджується наданим розрахунком заборгованості, зокрема неналежним виконанням в даному випадку с порушення строків погашення кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитними коштами  та штрафних санкцій.

Прострочення виконання зобов'язань  по сплаті кредиту Позичальником почалося з 15.12.2008 року.

Всього за час дії кредитного договору   (станом на 17.05.2010р.) позичальником було сплачено за кредитним договором №014/5142/5/08053  

-8381,00дол. США в погашення отриманого кредиту

           -4091,73 доларів США в погашення нарахованих відсотків з 9698,14 доларів США            

            нарахованих за період з 20.12.2007р. по 11.05.2010р.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/5142/5/08053 від 19.12.2007р.  станом на 17.05.2010р. становить:

- по поверненню кредитних коштів (основна заборгованість) – 36619,00 дол. США.
-  заборгованість  по   відсоткам   за  період  з 16.11.2008 року  по 11.05.2010 року 5606,41доларів США

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору та несплатою обов'язкових платежів, Позичальнику Банком неодноразово направлялись повідомлення про порушення строків платежу за кредитним договором та листи - вимоги, які залишились без задоволення.

 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом Позичальниця зобов'язана сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В зв'язку з простороченням оплати за кредитним договором банком було нараховано пеню за період прострочки з 16.02.2008р. по 17.05.2010р. -  3622,52 доларів США;

В даний час Позичальник ухиляється від виконання свого обов'язку, щодо повернення отриманих в кредит коштів та сплати відсотків нарахованих за фактичне використання кредитних коштів з огляду на що, у Позивача, на підставі пункту 6.5. Кредитного договору виникає право «Достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції....» що кореспондується з обов'язками Позичальниці викладеними в п. 5.6. Кредитного договору.

Станом на 17 травня 2010 року сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45847,93 доларів США і складається з:

- заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 36619,00 доларів США;

- заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 5606,41 доларів США;

- заборгованості по сплаті пені  3622,52  доларів США

З врахуванням курсу долара США до національної валюти України - гривні, що встановлений Національним Банком України на дату розрахунку (17.05.2010р.) в розмірі /7,9259грн.  за 1 долар США/ заборгованість еквівалентна 221778,81 грн. і зазначається позивачем для визначення слати державного мита.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а ст.525 Цивільного кодексу України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення грошових коштів міститься в Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів"" від 31.03.1999 N 87 та Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств де визначено, що грошові кошти можуть виступати як в готівковій, так і в безготівковій формах і можуть бути виражена як в національній так і в іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.  

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.  

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.  

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною  валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та  клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та  розміщення іноземної валюти на міжнародних  ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному  ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.  

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

Враховуючи вищевикладене, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч. 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1. статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тобто, з норм вищезазначених статей випливає обов'язок позичальника повернути позику в тій валюті, в якій позика була отримана, якщо інше не встановлено в договорі.

 Таким чином, слід стягнути  з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/5142/5/08053 від 19.12.2007 року в сумі 45847,93  доларів США, що за курсом НБУ складає 363386,11 гривень.

У зв`язку з розглядом справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 1700,00 грн.,  витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.  

Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з  відповідача на користь позивача сплачені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., а всього стягнути судових витрат на загальну суму 1820 грн.    

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 510, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 625, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1057  ЦК України ст. ст. 88, 169, 174, 208, 209, 212, 213, 215, 218, 223-226, 294 ЦПК України, суд –  

    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором  - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (м.Київ, вул. Прорізна, 6, код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором №014/5142/5/08053 від 19.12.2007 року в сумі 45847,93  (сорок п`ять тисяч вісімсот сорок сім) доларів США 53 центи, що, за курсом НБУ складає 363386,11 (триста шістдесят три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 11 копійок.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в розмірі 120,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача (відповідачів) протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

      Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем у загальному порядку лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а позивачем – у загальному порядку.    

        Заяву про апеляційне оскарження може бути подано до Київського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Одеської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 295 ЦПК України.    

        Головуючий                                      (підпис)                                  В.О.Луняченко

              Копія з оригіналом згідна. Рішення не набрало законної сили.  

            Оригінал рішення знаходиться в  матеріалах цивільної справи № 2-5236/10 в канцелярії Київського районного суду м.Одеси.  

                                                                        Суддя

                                                                    Секретар                    

                    КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ  

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 «б»  

телефон: 71899203, 718-99-30  

_______________  2010 року  

№ С20

ОСОБА_1  

65113, АДРЕСА_1

  Направляємо до відома копію заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від  23.11.2010 року, одночасно  повідомляємо, що заочне рішення може бути переглянуто Київським районним судом м. Одеси за Вашою письмовою заявою, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

  Додаток: копія рішення на 3-х аркушах.

  Суддя Київського районного

суду м.Одеси                                                                           В.О. Луняченко