справа № 2-4400\10р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
6 грудня 2010 року Київський районний суд м Одеси
в складі головуючого судді Галій С.П.
при секретарі Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок повернення боргу за договором позики.
В судовому засіданні в обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 пояснив суду, що 28.02.2009 року позивачка позичила і передала відповідачеві ОСОБА_2 гроші - 17 000 доларів США, а відповідач отримав від неї зазначені гроші.
На підтвердження укладення договору позики та отримання вказаних грошових коштів відповідач ОСОБА_2 власноручно написав письмову розписку про отримання вказаних грошових коштів, письмово вказав, що зобов’язується до 31.03.2009 року повернути борг.
Не дивлячись на закінчення встановлених договором строку, відповідач ОСОБА_2 прийняті договором на себе зобов'язання не виконав, суму боргу не повернув, та ухиляється від повернення боргу.
Після закінчення строку договору позики ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з питання повернення боргу, однак відповідач під різними приводами ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд стягнути суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми передбачених ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов’язання та судові витрати у сумі 1950 грн., з них – держмито 1700 грн., 250 грн. – послуги ІТЗ.
Відповідач ОСОБА_2. судом належним чином про час і місце судового засідання повідомлявся, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, в зв’язку з чим, при таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі.
На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк і в порядку, які встановлені договором.
Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
В судовому засіданні згідно наданих суду доказів по справі встановлено, що 28.02.2009 року позивачка ОСОБА_1 позичила відповідачу ОСОБА_2 гроші 17 000 доларів США. строком до 31 березня 2009 року.
На підтвердження укладеного договору позики відповідач ОСОБА_2 власноручно написав письмову розписку в якій вказав про отримання від позивачки ОСОБА_1 в борг 17 000 доларів США. строком до 31 березня 2009 року.
Не дивлячись на закінчення встановлених договором строку повернення боргу, відповідач ОСОБА_2 прийняті на себе договором зобов'язання не виконав, суму боргу не повернув, та ухиляється від повернення боргу.
Після закінчення строку договору позики позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_2 з вимогами повернення боргу, однак відповідач під різними приводами ухиляється від виконання взятих ним зобов'язань.
З урахуванням письмових рекомендацій Верховного Суду України зазначених в листі №62-97р. від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити на користь ОСОБА_1 складає: сума боргу – 135320 грн., 3% від простроченої суми – 2980 грн. 22 коп., індекс інфляції за весь час прострочення строку повернення грошей – 7854 грн., а всього 146 154 грн. 22 коп.
При таких обставинах, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивачки ОСОБА_1, так як вони є обґрунтованим та знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 526, 625, 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошті у сумі 146 154 грн. 22 коп., в якості повернення боргу, за договором позики від 28 лютого 2009 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 950 грн., з них 1 700грн. - держмито, 250 грн. - ІТЗ.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення, або з дня отримання рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що прийняв його, за письмовою заявою відповідача, поданої потягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: