АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа 10-404/ 2010 р. Головуючий у суді І інстанції Загреба А.В.
Категорія: ч. 2 ст. 149 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Нікітін О.С.
29 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Новіцького Е.Й.,
суддів Деревінського С.М., Нікітіна О.С.,
за участю прокурора Менделенко О.В.,
старшого слідчого ВР ОВС СУ
УМВС України в Кіровоградській області Горобця М.В.,
захисника-адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2010 року, якою задоволено подання старшого слідчого ВР ОВС СУ УМВС України в Кіровоградській області Горобця М.В. про продовження запобіжного заходу утримання під вартою до 10. 01. 2011 року обвинуваченому
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю села Коркмази, Штефан-Водського району, Молдова, молдованину, громадянину України, не працює, зі слів зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимому.
Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 149 КК України у тому, що він разом з ОСОБА_6 в серпні 2004 року за попередньою змовою групи осіб, маючи умисел на нетрудове збагачення за рахунок вербування, переміщення та передачі людини, з метою її експлуатації з використанням обману та уразливого стану підшукали ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканку м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканку м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, яким запропонували виїхати до Російської Федерації на роботу, при цьому, використовуючи обман, ввели в оману щодо дійсного характеру їх діяльності, а саме того, що вони будуть займатися жебракуванням.
При цьому, з метою вербування вказаних осіб, використовуючи їх уразливий стан (малозабезпеченість, необізнаність в питаннях трудовлаштування) навмисно повідомили їм неправдиву інформацію про велику заробітну платню, яку вони обіцяли їм забезпечити.
Отримавши при цьому в результаті обману згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виїзд на роботу, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за рахунок власних коштів придбали квитки на потяг та перевезли їх спочатку до Республіки Молдова, звідки шляхом обману із використанням автотранспорту переправили до Московської області Російської Федерації з метою використання їх праці в якості жебраків. Виконуючи роботу пов’язану з жебракуванням, ОСОБА_7 працювала приблизно чотири місяців, а ОСОБА_8 – вісім місяців.
Крім того, у лютому 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5, продовжуючи свій злочинний задум, маючи умисел на нетрудове збагачення за рахунок вербування, переміщення та передачі людини, з метою її експлуатації з використанням обману та уразливого стану підшукали ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця м. Новоукраїнка Кіровоградської області та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця с. Яблунівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, яким запропонували поїхати до м. Одеса для виконання роботи в якості різноробочих на ринку. При цьому, з метою вербування вказаних осіб, використовуючи їх уразливий стан (малозабезпеченість, необізнаність в питаннях трудовлаштування) навмисно повідомили неправдиву інформацію про велику заробітну платню, яку вони обіцяли забезпечити. Отримавши в результаті обману згоду ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на виїзд на роботу, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за рахунок власних коштів придбали квитки на потяг та перевезли їх спочатку до м. Одеса, звідки шляхом обману із використанням автотранспорту через невстановлену слідством особу переправили до Московської області Російської Федерації, з метою використання їх праці в якості жебраків.
Виконуючи роботу пов’язану з жебракуванням, ОСОБА_9, працював в Російській Федерації протягом шести місяців, а ОСОБА_10 - роботу пов’язану з жебракуванням не виконував, так як приблизно через тиждень після приїзду втік, зрозумівши дійсну мету його приїзду до Російської Федерації.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за вказаний період часу завербували та обманним шляхом вивезли до Російської Федерації ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, погрожували їм застосуванням фізичного насилля в разі відмови займатися жебракуванням, контролювали вільне їх пересування, примусово утримували в невстановленому домоволодінні та примушували працювати в якості жебраків, а гроші від експлуатації відбирали та розподіляли між собою, тобто, вчинили злочин, передбачений ст149 ч.2 КК України.
Задовольняючи подання слідчого про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд 1-ї інстанції свою постанову від 15.11. 2010 року мотивував тим, що обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, він довгий час перебував у розшуку, а тому може перешкоджати правосуддю та продовжувати злочинну діяльність, впливати на свідків у справі та уникнути від слідства та суду.
У апеляції за хисник ОСОБА_4 просить постанову суду від 15.11. 2010 року стосовно ОСОБА_5 скасувати та йому змінити запобіжний захід із тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема на підписку про невиїзд, мотивуючи тим, що вчинення його підзахисним тяжкого злочину само по собі не є підставою для взяття його під варту, його вина у скоєні злочину не доведена і обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Крім цього, слідчим не наведені достатні дані про можливість ухилення обвинуваченого від слідства і суду та про перешкоджання проведенню слідчих дій по справі. Також зазначив, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 одружений, має постійне місце проживання, не судимий.
Заслухавши доповідача, думку прокурора та пояснення слідчого про залишення постанови районного суду без зміни, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, доповнивши її клопотанням про звільнення ОСОБА_5 з-під варти на підписку про невиїзд чи під заставу будинку, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи обвинуваченому ОСОБА_5 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда 24.09.2010 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 16 листопада 2010 року. Прокурором, згідно постанови слідчого від 12. 11. 2010 року, строк досудового слідства продовжено до 5 місяців.
Відповідно до вимог ст. ст. 148, 150 та 155 КПК України запобіжний захід у вигляді взяття під варту, як найбільш суворий, застосовується до особи за вчинення злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а також при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати правосуддю, або продовжувати злочинну діяльність.
Як вбачається з матеріалів подання та наданої слідчим кримінальної справи № 24-521 ОСОБА_5 обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, групою осіб, із корисного мотиву, санкцією статті передбачено позбавлення волі строком до 12 років, більше року знаходився у розшуку, а тому може змінити своє місце знаходження, виїхавши до іншої держави, зокрема до Республіки Молдова чи у Росію, у зв’язку з чим суд 1-ї інстанції обґрунтовано дійшов висновку про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою до 10.01. 2010 року.
Таким чином підстав для скасування чи зміни постанови суду від 15.11. 2010 року, яка відповідає вимогам закону, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2010 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді