,
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-12751/2010 року Головуючий у суді першої інстанції – Дьомич Л.М.
Категорія – 19 Доповідач - Пономаренко В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого - судді Авраменко Т.М.,
Суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі – Чернезі М.М.
за участю : представників сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом житлово-експлуатаційної контори № 1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року житлово-експлуатаційна контора № 1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який перебуває на його балансі та обслуговуванні, і фактично користується послугами з утримання будинку і прибудинкової території, які ним надаються. Свої обов’язки щодо оплати зазначених послуг відповідачка не виконує і має заборгованість по оплаті зазначених послуг за період з 01 березня 2007 року по 30 листопада 2009 року у розмірі 1653 грн. 10 коп.
Посилаючись на те, що такими діями відповідачки порушено його права, позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за надані послуги в розмірі 1653 грн. 10 коп.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 жовтня 2010 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 1653 грн.10 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, зазначає, що договір з позивачем вона не укладала і ніяких дій, які б давали підстави вважати про наявність між нею і позивачем фактичних договірних стосунків, не вчиняла.
У судовому засіданні представник відповідачки доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2005 року відповідачка є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який перебуває на балансі позивача і є споживачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем.
Відповідно до виписки з особового рахунку борг відповідача по оплаті зазначених послуг за період з 01 березня 2007 року по 30 листопада 2009 року становить 1653 грн.10 коп.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання будинків і прибудинкових територій є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/ виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Згідно зазначених норм закону споживач зобов’язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними . Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що відповідачка фактично користується послугами з утримання будинку й прибудинкової території, які надаються йому позивачем , зобов’язання щодо оплати яких вона належним чином не виконує і за нею рахується борг, який і підлягає стягненню на користь позивача.
Посилання відповідачки на те, що між нею та позивачем не укладено договір про надання послуг, не заслуговують на увагу, оскільки фактично позивачем надавалися відповідачці послуги з утримання будинку та прибудинкової території в обсязі , визначеному чинним законодавством, частково оплачувалися відповідачкою, що підтверджується випискою з її особового рахунку, і від останньої ніяких скарг щодо надання чи ненадання відповідних послуг не надходило, що представником відповідачки в судовому засіданні не спростовано.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча-суддя:
Судді: